170 років тому, 29 вересня 1845 року в селі Арсенівка на Херсонщині народився Іван Тобілевич, більш відомий під псевдонімом Карпенко-Карий. Саме під цим ім'ям він увійшов в історію українського театру. Сьогодні вашій увазі ми пропонуємо 10 фактів про відомого драматурга.
1. Карпо Тобілевич - батько Івана Тобілевича належав до шляхетського роду гербу Трживдар. Він безуспішно добивався поновлення дворянських прав. Ця історія тягнулася 60 років і закінчилася нічим. У своєму псевдонімі Карпенко-Карий поєднав імя батька та улюбленого літературного персонажа Гната Карого — героя п'єси Т. Шевченка "Назар Стодоля".
2. Іван Тобілевич не мав театральної освіти. Спершу навчався у Бобринецькому повітовому ліцеї, після цього працював канцеляристом міської управи. До театрального життя долучився, коли переїхав до Єлисаветграда. Тут він брав участь у аматорських виставах.
3. Дружиною Івана Карпенка-Карого була Надія Тарковська, з якою він одружився у 1870 році. Вона була тіткою єлисаветградського поета і журналіста Арсенія Тарковського. Режисер Андрій Тарковський доводився їй внучатим племінником.
4. Майже 20 років Іван Тобілевич пропрацював столоначальником повітового поліцейського управління в Єлисаветграді. Карпенка-Карого називали "дивним поліцейським": він не лаявся по-московськи й зовсім не брав хабарів. У 1883 році в альманасі "Рада" надрукував оповідання "Новобранець", підписане псевдонімом Гнат Карий. За неблагонадійність був звільнений із посади секретаря поліції. Позбавляти Івана служби довелося спеціальним наказом Міністерства внутрішніх справ.
Читайте також "Іван Карпенко-Карий був чесним поліцейським і хорошим драматургом".
5. У 1884 році Івана Тобілевича заарештували і заслали до Новочеркаська. Тут він працював ковалем. Ще у школі Іван був найсильнішим і дивував усіх тим, що силу ніколи не показував. Хіба щоб захистити слабшого. Усі це знали й побоювалися його.
6. Свої перші п'єси написав на засланні. Першою була драма "Чабан" ("Бурлака"), а також п'єси "Бондарівна", "Розумний і дурень", "Наймичка", "Безталанна". Усього написав 18 п'єс, 4 з них – "Мартин Боруля", "Наймичка", "Сто тисяч", "Хазяїн" - екранізовані.
7. Симон Петлюра, коли ще був театральним критиком, писав, що Карпенко-Карий мало не антисеміт, бо в його п'єсах євреї — карикатурні. Петлюра, можливо, не знав, що 1881 року, коли в Єлисаветграді "Союз спасения русского народа" влаштував погроми, Карпенко-Карий ховав євреїв у себе вдома.
8. "Сцена ж — мій кумир, театр — мій священний храм для мене! В театрі грать повинні тільки справжню літературну драму, де страждання душі людської тревожать кам'яні серця і, кору ледяну байдужості на них розбивши, проводить в духу слухача жадання правди, жадання загального добра, а пролитими над чужим горем сльозами убіляють його душу паче снігу! Кумедію нам дайте, кумедію, що бичує сатирою всіх, і сміхом через сльози сміється над пороками, і заставля людей, мимо їх волі, соромитись своїх лихих учинків!..Служить таким широким ідеалам любо! Тут можна іноді й поголодать, щоб тільки певність мать, що справді ти несеш нехибно цей стяг священний", - говорив Іван Тобілевич устами героя своєї п'єси "Суєта" Івана Барильчика.
9. "Братів Тобілевичів (Карпенка-Карого, Садовського і Саксаганського) Марко Кропивницький дід називав "братами-розбійниками". Він відшукав і навчив їх. Коли ж Тобілевичі вийшли у провідних акторів, то почали нехтували Кропивницьким. Вони тричі руйнували трупу. Відомо, що дуже часто брати підкуповували рецензентів на свою користь, сварили акторів. Якось брати Тобілевичі підсунули Марку Кропивницькому одного фінансиста, який виявився шахраєм. Він дав позику на таких умовах, що мій дід не міг її повернути. Говорили, що Тобілевичі дуже раділи і казали, що "підрізали Маркові крила", - згадував онук Марка Кропивницького Ігор.
Читайте також "Марко Кропивницький відганяв вовків шаблями" - онук драматурга".
10. 1907-го, коли помер Карпенко-Карий, у Єлисаветграді народився Арсеній Тарковський. У своїх віршах він згадував, що в його дитинстві це степове місто дивовижно пахло полином і ваніллю.
2 
1
Коментарі