24 травня 1931 року чекісти розстріляли в Києві генерал-хорунжого Армії Української держави та УНР 56-річного Євгена Гамченка. Він проходив у сфабрикованій карними органами справі "Весна".
Євген Гамченко народився 1874 року в Житомирі. До імператорської армії потрапив 25 червня 1895-го, а за два роки у званні підпоручника закінчив Київське піхотне юнкерське училище. 1904 року дослужився до звання штабскапітана й потрапив до Миколаївської академії Генерального штабу, яку закінчив 1907 року. У званні підполковника, а згодом полковника, командував військами в Білорусі під час Першої світової війні. За звитягу й хоробрість був нагороджений орденами Святої Анни, Святого Станіслава та Святого Володимира.
Під час подій 1917 року до українізації армії на службі Центральної Ради не долучився - демобілізувався за станом здоров'я та жив у Києві. Однак у червні 1918-го приєднався до армії Української держави Павла Скоропадського. Очолював штаб Сердюцької дивізії, що нараховувала 5 тис. бійців. А згодом потрапив до Генерального штабу й здобув звання генерал-хорунжого.
Під час повстання Директорії УНР залишився вірним Павлу Скоропадському. З іншими офіцерами та німцями, які відступали, виїхав до Німеччини. Упродовж 1919-го певний час служив у білогвардійців, але активного командування не здійснював. Розчарувавшись у них, влітку 1920 року приєднався до армії УНР. Його призначили начальником штабу 5-ї Херсонської, а потім 2-ї Волинської дивізії. Після поразки визвольних змагань знову виїхав до Німеччини, через що в армії УНР його вважали дезертиром.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українські вояки розпочали ризиковану операцію
В Україну вирішив повернутися 1923 року. Для цього звернувся до радянського посольства. Йому надали повну амністію та взяли викладачем до Іркутської піхотної школи, а згодом до військового училища в Сумах. Пізніше отримав посаду в Київській військовій школі командирів РСЧА. А з 1927 року став завідувачем військового кабінету Київського медичного інституту.
Наприкінці 1930 року в ОГПУ розпочали каральну операцію "Весна" з метою очищення лав Червоної армії від офіцерів колишньої царської армії. Приводом до початку стало "викриття" вигаданої антирадянської військової організації, яка очікувала, що навесні 1931-го Захід розпочне війну проти СРСР. Щоб сприяти Заходу, члени організації нібито готували збройне повстання в армії. А викладачі військових закладів нібито здійснювали саботаж і шкідництво поміж студентів і курсантів.
Гамченка заарештували 12 січня та призначили найвищу міру покарання. Вважали, що після розстрілу його поховали в братській могилі на Лук'янівському цвинтарі. Однак 2011 року з'явилася інформація, що надгробок із його ім'ям, званням і датою смерті "1944 рік" знайшли на Варшавському православному кладовищі.
З 2016 року в Житомирі є вулиця Родини Гамченків.
27 квітня 1929 року в Черкасах чекісти розстріляли холодноярського отамана 42-річного Якова Щирицю - "Мамая". Про його колишню антирадянську діяльність радянські карні органи повідомила перша дружина.
Перед розстрілом Щириця сказав: "Доживете, привітайте від мене вільну Батьківщину. Для неї, невільної, я зробив, що зміг".
9 
35413
Коментарі