8 червня 1934 року в СРСР прийняли постанову про кримінальне покарання за зраду Батьківщини.
Використовуючи поняття про державну зраду, більшовики знищували своїх опонентів. Вони вирішили змінити Кримінальний кодекс на початку масових репресій. Зрадою вважалися перехід на сторону ворога, шпіонаж, видача державної або військової таємниці іноземній державі, втеча за кордон або відмова від повернення з-за кордону до СРСР.
Покаранням за державну зраду встановили розстріл із конфіскацією всього майна. За пом'якшувальних обставин — позбавлення свободи на строк 10 років із конфіскацією майна.
Якщо засудженому військовослужбовцю вдалося втекти, то членів його сім'ї позбавляли волі на термін від п'яти до 10 років із конфіскацією майна. Членів сім'ї, які жили із засудженим, висилали та позбавляли прав строком на п'ять років. У постанові від 8 червня 1934-го використали поняття "член сім'ї зрадника Батьківщини". Такими вважали всіх повнолітніх дітей, які жили з цією особою. Їх звинувачували в тому, що вони не повідомили про злочин. Відправляли в спеціальні табори.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Прийняли жорстокий закон
Нова постанова не встановлювала відповідальність за наявності провини. Закон дозволив проводити сталінські репресії.
Постанову "Про заходи щодо посилення хлібозаготівель" прийняли у ЦК Компартії України 18 листопада 1932 року. Режим чорних дощок набув статусу офіційної репресії. Спочатку її могли застосовувати облвиконкоми та райкоми партії до окремих колгоспів і сільрад, утім, на практиці для подолання "куркульського впливу" та знешкодження "злісних утримувачів хліба", на чорні дошки заносили цілі села, окремі райони, колективи машинно-тракторних станцій та навіть окремих мешканців.
2 
1
Коментарі