Ексклюзиви
Вівторок, 04 вересня 2018 13:37

Про смерть Стуса боялися казати іншим в'язням

Про смерть Стуса боялися казати іншим в'язням
Поет Василь Стус загинув 4 вересня 1985 року у таборі в Пермській області в Росії Фото: radiosvoboda.org

Український поет і правозахисник 47-річний Василь Стус загинув у таборі в селі Кучино Пермської області в Росії 4 вересня 1985-го. Перед тим оголосив голодування. Про смерть не казали іншим в'язням, які допитувались про його стан. Брехали, що відправили до лікарні.

"Сенс репресій, вчинених наді мною, подвійний. Перший сенс – розправитися з людиною, яка уже 15 років несхибно стоїть на обороні скривджених. Другий сенс - конфіскувати весь мій літературний набуток", - зазначав він у заяві 8 жовтня 1980-го до голови суду, який тоді виніс йому вирок - 10 років примусових робіт і 5 років заслання.

Це було вже 2 ув'язнення. Перше відбував у 1972-1979-х у таборах у Мордовії та примусових роботах на золотих копальнях у Магаданській області.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Лякав поглядом конвоїрів" - близькі Василя Стуса поділилися спогадами про нього

26 серпня 1985-го його посадили до карцеру - "за порушення режиму". Вигадали, що він кричав вночі та заважав іншим в'язням. Коли попросив ознайомитись із протоколом порушення, відмовили. Пояснили, що він проти радянської влади і завжди чимось незадоволений.

"4 числа в коридорі та кімнаті чергового стояла мертва тиша. Як у труні. Після десятої ранку там завжди жінка приходила і приймала готову продукцію. До неї сходилася охорона, постійно грають у доміно, жартують, кричать і сміються. П'ятого теж тиша. Ми на них дивимося пильно, питаємо за Стуса. Вони не зізнаються. Але я кроки його в камері постійно чув, а це нема. Якось так мені стало шкода-шкода. Я рідко не стримував сльозу, але тоді заплакав. Нас зменшилося. І зменшилося на таку чудову людину. Якось шукаємо розумом ще заперечення, а душа каже: його нема. Десь аж 12 числа я одержав телеграму, що його дійсно немає вже", - згадував політв'язень Левко Лук'яненко.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Раду принесли портрет кума Путіна та вшанували Стуса

Офіційна версія смерті - зупинка серця. Політв'язень Василь Овсієнко вважає, що Василь Стус загинув від удару карцерними нарами. Поховали його наступного дня на табірному цвинтарі. 1989-го тіло перевезли до Києва на Байковове кладовище.

6 січня 1938 -го у селі Рахнівка Гайсинського району на Вінниччині народився Василь Стус. Був наймолодшою 4 дитиною в родині. Коли хлопчику виповнився рік, батько поїхав на Донбас на роботу. Згодом до нього приїхала дружина з 2 старшими дітьми, залишивши менших на бабусю. Коли Василю було 3 роки, батько перевіз його до міста Сталіно - тепер Донецьк. Жили в гуртожитку.

"Там барак був тоді, а він ходить, ходить, - згадує про сина Їлина Стус. - А я кажу: "Васильку, синок, ти сиди вдома". А нас там набрали землі засівати. Я їду на кукурудзу та кажу: "Ти, синок, сиди коло хати, нікуди не йди". А на другий день приходить старша донька Маруся зі школи й каже: "Мам, вчителька передала папірець". У ньому написано з'явиться до неї. Вона жила, та вчителька, близько.

Я приходжу раненько, бо сама іду на город, а хлопця лишаю вдома малого. Ще нема йому 6 рік. Мало виповнитися тільки на Різдво. "Хто ви будете?". Я їй сказала, що Стуса Василя мама. "А чо він босий до школи ходить?". А я кажу: "Я не знаю. Він до школи не ходить, йому 6 років нема". А він вже газету читає. Я кажу: "Я не знаю, чого він ходить до школи. Я завжди на городі, то туди, то сюди, а його залишаю за хазяїна. А чого він прийшов до школи, не знаю. Нащо ж ви його приймаєте?" .А вона каже: "А ви знаєте, що я вам скажу, пускайте його до школи. Нехай іде".

Зараз ви читаєте новину «Про смерть Стуса боялися казати іншим в'язням». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода