Перший голова Ради Народних Комісарів РРФСР Володимир Ленін підписав постанови Ради праці та оборони про вивіз 57 млн пудів хліба з УРСР 7 жовтня 1921 року.
До 1923 року УРСР формально була незалежною від більшовицької Росії, але Ленін мав вплив на Україну. За вивезене зерно Україна не отримала ані грошей, ані промислових товарів. В УРСР почався голод.
"Вказати губкомам, що під час проведення кампанії необхідно розрізняти заклик до боротьби з голодом в Росії від боротьби з неврожаєм в Україні, де допомога районам, що постраждали від неврожаю, може бути цілком надана своїми губернськими або повітовими засобами", - йшлося в резолюції Політбюро ЦК КП(б)У.
У грудні 1921 року масова смертність змусила українських більшовиків виступити проти політики Москви. VI Всеукраїнська конференція КП(б)У розглянула питання "Голод і засівна кампанія" та прийняла постанову про надання державної допомоги у розмірі 6 млн пудів хліба. Після цієї постанови російські більшовики змушені були визнати голод в Україні. Вони дозволили спрямувати частку продовольчих ресурсів у голодуючі місцевості. Але ця частка була обмеженою.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди правди — ті, хто не боявся говорити та писати про Голодомор
Уряд відмовляв голодуючим України в дозволі на закупівлю зерна у врожайних місцевостях до закінчення державних хлібозаготівель. 1922 року центральна комісія допомоги голодуючим отримала дозвіл на використання частки своїх фондів на потреби України.
Станом на 1 травня 1922 року у степових губерніях України голодувало 3 млн 709 тис. 556 осіб. Це 35% населення регіону. Кількість потребуючих допомоги в Україні досягла 6 млн 600 тис. осіб. Близько 40% становили діти. Державну допомогу отримувало не більше 7,5% голодуючих. Водночас у РРФСР частка голодуючих, які харчувались у пунктах громадського харчування, сягала 80%.
Голова ради Ліги Націй Йоган Мовінкель виступив у Женеві 29 вересня 1933 року з чотирма доповідями про Голод в Україні на 76-й сесії організації. Закликав світ надати УРСР всебічну допомогу.
3 
1
Коментарі