40 років тому у своїй невеличкій московській квартирі на Новопіщаній вулиці від хвороби нирок помер артист, телепат та гіпнотизер Вольф Мессінґ, з ім'ям якого пов'язано стільки вигадок і легенд, написано стільки суперечливих книг, що наразі важко визначити, де правда. Ми вибрали кілька історій, в істинність яких можна вірити, а можна й ні.
Вперше Вольф усвідомив , що володіє якоюсь невідомою силою у дитинстві, коли втік з дому. Батько-єврей хотів, щоб син, який мав гарну пам'ять, став рабином і змусив його вчитися у церковному училищі. Але за два роки навчання так допекло, що 11-річний хлопець покинув і училище, і домівку. Він украв з кухля для пожертвувань 9 копійок. Сів на перший-ліпший потяг і їхав зайцем, бо тих копійок на квиток не вистачило. Коли вагоном йшов контролер, забився під лавку, але чоловік його помітив і зажадав пред'явити квиток. Вольф підібрав на підлозі шмат брудної газети, простягнув кондуктору, пристрасно бажаючи, щоб той повірив, що це квиток. Чоловік глянув на папірця:
- Чого це ти, хлопче, ховаєшся під лавкою, якщо маєш квитка?
* * *
У Берліні, куди приїхав Мессінґ, йому доводилося голодувати і спати, де доведеться. Хлопець знав непогано німецьку та часто ходив на базар, де люди іноді давали йому фрукти. Він походжав поміж ятками і читав думки продавців. Якось, щоб перевірити себе, підійшов до однієї жінки: "Не турбуйтеся, ваша донька зуміє сама подоїти козу". Та була вражена. А молочникові заявив: "Не хвилюйтеся, сусід поверне вам свій борг". Той відповів: "Добре б!" А потім закричав: "А ну ж бо повернися!" Мессінґ підійшов до прилавка. "Звідки ти знаєш про борг?" Вольф відповів, що живе поруч, тому й знає.
* **
Якось Вольф знепритомнів на вулиці від голоду. Його відвезли в лікарню, де лікар не знайшов пульсу і не почув биття серця. Вирішили, що дитина померла. Тіло відправили в морг, де воно пролежало три доби, аж поки туди не навідалися студенти медичного факультету. Під час уроку один зі студентів підніс до вуст "небіжчика" люстерко. Те затьмарилося. Мрець виявився живим. Лікар здивувався, що організм хлопчика зберігав всі функції, впадаючи в каталепсію. За 10 марок він продав малого в цирк, і там уже той зображав покійника: лежав не рухаючись. Потім воскресав.
* * *
У 16 років юнак опинився у Відні. Ним зацікавився Альберт Ейнштейн, який почув про юнака, що читає думки. Запросив Вольфа у гості на свою квартиру. Коли той прийшов, там вже був один гість – Зиґмунд Фройд. Психоаналітик відразу ж почав віддавати уявний наказ: підійти до туалетного столика, взяти пінцет і вищипнути із вусів Ейнштейна три волосини. Мессінґ вибачився перед фізиком і виконав бажання Фройда.
* * *
Виступаючи в одному із театрів Варшави у 1937-го, Мессінґ напророчив, що Гітлера чекає поразка, якщо він буде рухатися на схід. Наступного дня газети надрукували пророцтво. Фюрер так розізлився, що наказав знайти Мессінґа, пообіцявши за його голову 200 тис. марок. Коли німецькі війська зайшли в Польщу, на ясновидця оголосили справжнє полювання: на кожному стовпі висіло його фото. І зрештою його таки схопив німецький офіцер:
-Ти хто? Обличчя знайоме.
-Артист.
- Може і артист, але нам такого не треба. Ти – Мессінґ! - і врізав йому в щелепу, вибив кілька зубів.
Чоловіка арештували. В камері він загіпнотизував усіх охоронців і вийшов, замкнувши їх всередині. Далі вистрибнув із вікна другого поверху. Після цього Мессінґ вирішив тікати до Радянського Союзу. За вибір цієї країни його поважав Сталін.
* **
Йосип Сталін часто запрошував медіума до себе для бесід і давав завдання, щоб перевірити його здібності. Одного разу запитав:
- Вольф Григорович, що ви скажете, якщо залишу собі ваш пропуск, а ви вийдете з Кремля без нього?
Мессінґ засміявся:
-Немає проблем.
І ось Сталін сидить у своєму кабінеті і чекає, коли ж йому зателефонують і повідомлять, що Мессінґа затримали. Але час минає, а ніхто не дзвонить. Сталін не витримав і сам набрав номер пункту охорони:
-Проходив Мессінґ?
-Так.
Вождь обурився:
-А як же ви його випустили?
Черговий відрапортував:
-Він віддав свій пропуск з вашим підписом.
Сталін наказав принести йому цей документ. Охоронець глянув і розгубився: це був якийсь папірець.
Іншого разу Сталін попросив гіпнотизера отримати у банку 100 тисяч карбованців без всяких паперів. При двох свідках касир віддав гроші, а коли навіювання минуло і йому повернули гроші, з ним стався інфаркт. Утім чоловік видужав.
Ще Мессінґ врятував сина Сталіна – Василя, коли той мав летіти на літаку. Провидець умовив скористатися потягом. У результаті всі пасажири літака загинули в авіакатастрофі.
* **
Є версія , що всі ці історії про Вольфа Мессінґа у 1965-му вигадав журналіст Михайло Хвастунов, який під псевдонімом Михайло Васильєв очолював відділ науки у "Комсомольській правді". "Міхвас", - так називали його колеги, був відомий серією матеріалів про літаючі тарілки. Ніхто не міг сказати точно, де в його публікаціях правда, а де вигадка. Якось він опублікував фото корабля інопланетян над Кремлем. У газеті писали про штучні супутники Марсу, що Місяць теж штучний. Журналіст вважав це розіграшами, які підігрівають інтерес читачів до науки. До Міхваса часто навідувався його товариш Мессінґ. Хвастунов вирішив створити книгу-бестселер про життя артиста. Вони так і домовилися: 80% гонорару журналісту, а ясновидцю ще більша слава. Вони на кілька днів зачинилися на дачі, де Хвастунов випитував у гіпнотизера хоч якісь сенсаційні подробиці його біографії. Але нічого особливого там не було, і автор просто вигадав блискуче минуле Мессінґа із зірковими зустрічами. Щоб надати "мемуарам" ваги, Міхвас нашпигував їх науковими вставками. Ці тексти стали друкувати окремими розділами в журналах: "Зміна", "Байкал", "Сучасник", "Наука і релігія", у газетах: "Літературна Росія" і "Московський комсомолець".
У 1970-му в Америці вийшла книга "Наукове дослідження і практичне використання надчуттєвих сил за Залізною завісою", де йшлося про те, що Радянський уряд приділяє велику увагу дослідженням в області парапсихології і, зокрема, телепатії, і що скоро в КДБ навчиться читати думки політичних супротивників. Один із розділів називався:"Вольф Мессінґ - медіум, з яким експериментував Сталін". Це був дослівний переклад статті Міхваса з журналу "Наука і релігія". Уже в 90-х роках вийшла книга, про яку мріяв Міхвас, " Я-телепат". Книга викликала як і захоплення, так і обурення. Знавці стверджували, що деяких історій просто не могло бути. Наприклад, зустрічі із Енштейном. Бо у фізика не було квартири у Відні і він не відвідував це місто у той час, та й з Фройдом познайомився тільки через 12 років. Історія із 100 тисячами із держбанку фальшива, бо касира загіпнотизувати-то можна, але як бути із ревізорами, які завжди у таких випадках прослідковують платіж? А архівах Польщі, Німеччини, Росії ніде нема й натяку про зустрічі Мессінґа із відомими людьми. Про нього не згадується взагалі майже ніде.
Вольф Григорович (Гершикович) Мессінґ народився 10 вересня 1899 року в містечку Гура-Кальварія під Варшавою у родині збіднілих євреїв. У дитинстві хворів на лунатизм. Після втечі із церковного училища, поїхав до Берліну. Там працював як дивний медіум: лежав кілька діб не рухаючись у кришталевій труні , де за ним спостерігали всі бажаючі за гроші. У 1939-му утік до СРСР, працював ілюзіоністом в цирку. У 45 років одружився із Аїдою Рапопорт, яка пізніше стала його асистенткою і була нею 17 років до смерті від раку. Мессінґ гастролював країною, проводив концерти, на яких шукав заховані у кишенях глядачів предмети. На нього приходили дивитися тисячі людей, вважаючи магом і чародієм. Сам Мессінґ ніколи не дозволяв, щоб його обстежували і вивчали природу його здібностей. У 1965 році в пресі вийшли його мемуари "Про самого себе", в яких стверджує, що був знайомий із Гітлером, Сталіним і вершив долі великих людей. 8 листопада 1974-го помер в Москві: відмовили нирки.
Ми з Мессінґом часто зустрічалися, бо жили по сусідству. Як психіатр я бачив, що він звичайний фігляр, який страждав клінічно вираженою псевдологією (схильність до патологічної брехливості з метою піднесення свого "я" в очах оточуючих). За рік до смерті в нього з'явилися численні фобії. Одного разу він зателефонував мені, поскаржився, що став боятися виходити з дому, лякався ліфта, боявся, що його розчавлять машини, отруять сусіди. Я запропонував йому полікуватися у нас. Але він боявся психіатрів й розголосу. "Весь світ буде зловтішатися, що я збожеволів". Тоді я запропонував йому перевірити здібності за допомогою приладів. Але він відмовився. "Що в мені вивчати ? Я просто - артист.
Михайло Буянов, президент Московської психотерапевтичної академії в інтерв'ю
Это не чтение мыслей, а, если так можно выразиться, "чтение мускулов"… Когда человек напряжённо думает о чём-либо, клетки головного мозга передают импульсы всем мышцам организма. Их движения, незаметные простому глазу, мною легко воспринимаются. Я часто выполняю мысленные задания без непосредственного контакта с индуктором. Здесь указателем мне может служить частота дыхания индуктора, биение его пульса, тембр голоса, характер походки и т. д.
Вольф Мессінґ в інтерв'ю журналу "Техника молодежи", 1961 рік
2 
1
Коментарі