Помер Євген Березняк, який став прототипом майора Вихора

До свого 100-річного ювілею відомий розвідник не дожив два місяці. 24 листопада 2013 року пішов із життя Герой України генерал-майор у відставці Євген Березняк.

Наприкінці 1943 року тоді 39-річного Євгена Березняка направляють на навчання до агентурної школи радянської армії. Після закінчення призначають командиром диверсійно-розвідувальної групи. Командування фронту отримало від його групи понад 140 радіограм з відомостями щодо розташування сил та стратегічних об'єктів ворога у Кракові та передмістях.

Інформація мала важливе значення для планування та успішного проведення військами 1-го Українського фронту операції з розгрому краківського угруповання противника. Від руйнування був врятований і сам Краків.

Письменник Юліан Семенов на основі архівних матеріалів Генерального розвідувального управління генштабу СРСР написав повість "Майор Вихор". У ній описав діяльність розвідгрупи Євгена Березняка. Згодом за твором було знято однойменну кінострічку. У 1971 році у видавництві "Молода гвардія" вийшла книжка Березняка "Я – Голос" - такий позивний мав генерал майор. Загальним тиражем у понад 2 мільйони примірників книга п'ять разів перевидавалася в Україні, Польщі, Болгарії, Узбекистані, Росії. На екрани в різні роки виходили документальні фільми, присвячені Євгену Березняку.

У 2001 році Євгену Степановичу Указом Президента України "за особисту мужність і відвагу, героїзм і самопожертву, проявлені під час виконання особливо важливих завдань в роки Великої Вітчизняної війни" присвоєно звання Герой України. Указом Президента України у 2005 році йому присвоєне військове звання "генерал-майор".

25 лютого 1914 року в м. Катеринослав (нині – м. Дніпропетровськ) у сім'ї робітників народився Євген Березняк.
У 1932 році після закінчення педагогічного технікуму в м. Зінов'євськ (нині – м. Кіровоград) вчителює у початковій школі.
Навчався у Катеринославському гірничому інституті на геологічному факультеті. Покинув навчання через два роки.
З 1933 по 1939 роки працював спочатку вчителем, а потім завучем та директором Новоселицької середньої школи (Дніпропетровщина). Пізніше був завідувачем районного відділу народної освіти.
У 1938 році закінчив вчительський інститут у м. Бердянськ. До початку війни працював завідувачем Львівського міського відділу народної освіти.
Після визволення у жовтні 1943 року Дніпропетровська працював завідувачем сектору Дніпропетровського обкому КП(б) України.
З початку 1944 року і до кінця війни командував диверсійно-розвідувальною групою.

×