Про те, чому Польща так болісно сприймає події на Волині 1943 року для Gazeta.ua розповів львівський історик Андрій Козицький.
"Геноцидом, звичайно ж, події на Волині не були, - переконує вчений. - Я прагнув би привернути увагу, до певних символічних значень. Польща має дуже давню традицію спостереження й відчуття своєї історії, як дуже похмурої смуги мучеництва. Серед поляків існує переконання, що Польща була не справедливо покинута союзниками, що Польща завжди мусила битись проти переважаючих сил противника, поляки гинули шляхетно, але безцільно. Це породило символ, про який ще писав Міцкевич, що Польщу прозвали Ісусом серед народів, - себто країна, яка страждає за усі сусідні народи. У цьому контексті Волинь для поляків є одним із вузликів у цьому довгому ланцюжку страждання поляків. І символічне значення Волині посилюється тим, що поляки саме на Волині ніяк не очікували імовірності того, що там трапилось у 1943 році".
На Волині у міжвоєнний період діяло українське підпілля, але воно не було настільки радикальне, як у Галичині.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Я не вірю, що українські селяни самі взяли сокири й пішли на польські села" - Ґжеґож Мотика
"У Галичині були замахи на польських політиків, потужні кампанії? спрямовані на боротьбу з польським шкільництвом і монополіями, - пояснив Козицький. - Волинь виглядала умиротвореною територією. Тоді навіть існувало поняття Сокальського кордону, - себто не варто за Сокаль пропускати з Галичини на північ радикальні націоналістичні погляди. Тоді був стереотип про волинян, як доброго українця, добродушного вуйка, який не цікавиться політикою, від якого нема чого чекати біди".
Через такі стереотипи поляки вважали, що на Волині вони будуть жити довго й спокійно.
"І саме на такій миролюбивій Волині, яку оспівали багато польських письменників і поетів, стався неймовірний вибух національної енергії, який вилився у боротьбу за незалежність своєї держави - кровопролитну війну, - зауважує історик. - Для поляків це відіграє роль, до певної міри, несподіваного удару, який би я порівняв із німецькою легендою удару в спину наприкінці Першої світової війни. Німецькі військові після програшу війни поширювали легенду, що програли через зрадників у тилу. Мовляв війська справились і стояли на французькій території, коли змушені були капітулювати, бо тил був гнилий".
Поляки через події у Другій світовій війні вважають себе обманутими.
"З точки зору поляків, Польща – це потужна країна. Яка мала міцних союзників – Францію, Великобританію, яка мала армію і флот, яка була гравцем світової політики, - пояснив чоловік. - І раптом вона зазнає удару не тільки з боку націонал-соціалістичної Німеччини чи її союзників, а навіть людей, від яких цього не очікували. Це, пробачте за порівняння, ніби лицар довго готувався до поєдинку, гострив меч і полірував обладунки. А при виїзді на ринг спотикнувся, упав з коня й якийсь пастух дав йому довбнею по потилиці. Для поляків те, що сталось на Волині – це події всупереч усій логіці. Звідси і такі ірраціональні пояснення того, що там сталось на Волині, звинувачення у геноциді, тези про мало не метафізичне зло, що охопило тих добродушних українців, які почали мордувати поляків".
2 
1
Коментарі
21