22 листопада у Музеї історії міста Києві відбувся вечір пам'яті загиблих під Базаром. За словами модератора зустрічі кобзаря Тараса Компаніченка, зустріч відбулася дещо спонтанно та неорганізовано, адже саме цього вечора активізувалися акції протесту на Майдані.
Бій поблизу села Базара на сучасній Житомирщині відбувся під час Другого зимового походу армії УНР 17 листопада 1921 року. У ході цієї битви в боротьбі з більшовиками зазнала поразки Волинська група Армії УНР під командуванням генерала-хорунжого Юрія Тютюнника. Полоненим українським воякам пропонували перейти на бік Червоної армії, однак всі вони відмовилися. 18 листопада полонених, оточених кінним ескортом, перевели до Базара, де над ними відбувся суд. До розстрілу було засуджено 360 повстанців. Осіб командного складу направили до Києва для додаткового допиту, більшість з них було страчено. Решту полонених бійців стратили на місці. Після цієї поразки Другий зимовий похід і вся подальша боротьба українських частин зішли нанівець.
Вечір Тарас Компаніченко розпочав віршем учасника Другого зимового походу, який лишився живим.
Разом з іншим кобзарем і лірником Василем Лютим Компаніченко виконав кілька пісень часів української революції, у тому числі так званий народний гімн України, записаний від Володимира Петровського з Козельщини.
Максим Демчик, член Клубу військово-історичної реконструкції "Чота пішої розвідки III Залізної дивізії армії УНР" продемонстрував тогочасну форму українських вояків.
„Однострій армії УНР того часу являв собою френч англійського зразка, брюки з легким бриджем, шкіряні чоботи і похідний кашкет, який з'явився під час Першої світової війни, - пояснив він. - На кашкеті була ознака того, що це саме українська армія – на ньому зображено тризуб. Я зараз маю дещо гламурний вигляд, як на 1919-21 роки, тому що моя форма є однотипною. У 1921 році український вояк мав інший вигляд. Це була мішанина різного спорядження – того, яке поляки отримували від французів, частково англійські та американські зразки зброї".
Демчик зауважив, що різноманіття зброї ускладнювало координацію дій на полі.
„Тим не менше, від самого початку і до кінця 1921 року, до цього останнього походу українська дієва армія мала всі ознаки армії. Бажання мати однаковий однострій, знак тризуба на кашкетах свідчили про те, що армія УНР є однією з ознак держави. Часто можна почути приказку, що на певних етапах УНР вміщалася в одному вагоні, коли Симон Петлюра змушений переміщатися територією України. Але вона все-таки існувала", - підсумував реконструктор.
Також історики Павло Подобєд, Михайло Ковальчук та письменник Сергій Коваленко розповіли присутнім про ширший контекст, в якому розгортався Другий зимовий похід армії УНР.
3 
1
Коментарі
1