Стрімке падіння популярності Нестора Махна серед населення на початку 1920-х років можна пояснити різкою зміною у політиці більшовиків. Про це в ефірі "Історичної правди" розповів кандидат історичних наук Володимир Горак.
"Остаточний крах Махна відбувся у січні 1921 року. Можна сказати, що це сталося тому що зникли конкретні причини, які піднімали селянство на боротьбу проти більшовицької влади, - повідомив історик. - Які це були причини? Насадження радгоспів, продрозверстка, всевладдя "чека"... На початок 1921 року радгоспи вже не нав'язували, а продрозверстку було замінено новою економічною політикою. І по мірі того як зменшувалася кількість причин, яка піднімала селян на повстання, падав вплив Махна. Врешті-решт селянство відмовилося від боротьби проти радянської влади, тому що в цьому вже не було сенсу. Відповідно і махновський повстанський рух дуже швидко зійшов нанівець".
За словами Горака, фактично Махно створював власну державу, хоча на словах був анархістом. Однак його ідеали не збігалися з позицією більшості діячів українського національного руху.
"Ставлення Махна до найбільш відомих форм українського національного руху, на чолі якого стояли Українська Центральна Рада і Директорія, було різко негативне,- додав Горак. - Він як тенденційний анархіст вважав і Центральну Раду, і Директорію буржуазними органами, які мали за мету зберегти "несправедливий експлуататорський лад". Хоча у складі українських організацій було чимало соціалістів, особливо в Директорії, які в чималій кількості позицій зближувалися з Нестором Махном. А друга причина такого ставлення з боку Махна полягала в тому, що Центральна Рада і Директорія не збиралися ліквідовувати державу і докладали зусиль для її укріплення, тоді як Махно, принаймні на словах, виступав за створення вільного анархічного бездержавного ладу".
Дослідники одноголосно стверджують, що Нестор Махно був генієм військової справи. Очолювані Махном воєнні операції проти української армії відіграли не останню роль в падінні УНР.
"Махно мав окремий фронт проти УНР. Він діяв з грудня 1918 року до початку лютого 1919 року, і відтягував на себе великі сили армії УНР, чим дуже допоміг Червоній армії. А якщо говорити про стосунки Нестора Махна з більшовиками, то вони були неоднозначними. Певний час махновці й більшовики були союзниками, тому що мали спільну мету - боротьбу з так званими "контрреволюційними цілями". Це армія Денікіна, армія УНР. Крім того, Нестор Махно вважав більшовиків найближчою до себе політичною течією. Але в дечому Махно кардинально розійшовся з більшовиками. Перш за все, це в засадах нового ладу. Більшовики створювали свій лад на принципах військового комунізму, де було насилля і насадження політики згори. А Махно такий лад не визнавав і уявляв новий суспільно-політичний лад зовсім іншим", - підсумував Володимир Горак.
2 
1
Коментарі
38