8 липня 1892 року аргентинський інспектор поліції Едуардо Альварес у Ла-Платі вперше в історії криміналістики розкрив убивство за дослідженням відбитків пальців.
Дактилоскопія — розділ криміналістики, який займається дослідженням конфігурації папілярних ліній на пучках пальців рук із метою встановлення ідентичності. Метод ідентифікації людей за відбитками пальців заснований на унікальності малюнка шкіри. Широко застосовується в криміналістиці. Англієць Вільям Гершел висунув в 1877 році гіпотезу про незмінність папілярного малюнка долонних поверхонь шкіри людини. Ця гіпотеза стала результатом довгих досліджень автора, що служив поліцейським чиновником в Індії. Згодом аргентинський вчений, хорват за погодженням, Хуан Вучетич створив систему для персоналізації відбитків ув'язнених. Це було перше практичне використання відбитків пальців у правоохоронних органах.
Читайте також: В ЄС братимуть відбитки пальців громадян третіх країн
Вперше реально використати відбитки пальців для пошуку злочинця вдалось аргентинському інспектору Едуардо Альваресу. У 1892 році поблизу Буенос-Айреса у своєму будинку була знайдена побита Франциска Рохас разом із двома своїми дітьми. На жаль, діти померли. Тоді Франциска ствердила, що на них напав її колишній залицяльник, сусід Педро Веласкес. Він все заперечував. Коли справа зайшла в глухий кут, інспектор Альварес знайшов на дверях спальні кривавий відбиток. Він порівняв відбиток підозрюваного з знайденим і вони зійшлись. Тоді Педро Веласкес зізнався у злочині, а аргентинська поліція визнала відбитки пальців реальними доказами у справі.
В Україні бюро по розпізнаванню відбитків почало працювати у січні 1904 року. Головну заслугу за розвиток дактилоскопічної справи присвоюють криміналісту-практику Георгію Рудому, який у цей час завідував відділом розшуку Київської поліції.
2 
1
Коментарі