




Історію Хрещатика ведуть із 1798-го. Тоді на вулиці збудували перший будинок — двоповерховий мурований палац поміщика Онуфрія Головинського. Нині на його місці стоїть Головпоштамт.
Назва вулиці пішла від Хрещатої долини — так у 19 ст. називали ці місця, бо їх перехрещували яри. Офіційно назву Хрещатик міська влада затвердила 1869-го, хоча вживати її стали на кілька десятиліть раніше. Активно забудовувати її почали в 1830-х. Споруджували здебільшого триповерхові будинки, де розміщувалися найсолідніші крамниці, ресторани, банки. "На Крещатике путник не найдет зданий, заслуживающих звания памятников архитектуры. В лучшем случае, скучающий гость вынужден любоваться кокетничающими киевлянками и навязчивыми вывесками, коими облеплены дома", — писала в середині 19 ст. місцева преса.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У 1970-х Андріївський узвіз нагадував клоаку
1807-го на Європейській площі спорудили міський театр на 470 глядачів, де виступали російські, українські, французькі трупи. Сцена закривалася завісою із зображенням античного героя на колісниці. Над сценою висів купідон, в руках якого був сувій із написом: "Смех очищает нравы". Але вже в середині 19 ст. театр знесли, а на його місці відкрили триповерховий готель "Європейський". У ньому зупинялися Тарас Шевченко та Петро Чайковський. Кращі номери коштували по 25 крб. Готель надавав гостям омнібус, екіпаж для поїздок містом, окремий кабінет у ресторані.
Майже всі елітні дореволюційні готелі — "Ґранд-готель", "Континенталь", "Великий національний" — підірвали радянські підпільники 24 вересня 1941 року. Перед приходом німецьких військ було заміновано майже всю центральну частину міста. "Європейський" уцілів, але у 1978–1982 роках його також зруйнували, а на його місці побудували музей Леніна, нині — Український дім.
На Хрещатику була алея ювелірних магазинів. Найсоліднішим вважався салон купця Першої гільдії Йосифа Машрака. Там можна було придбати дивовижні речі з коштовних металів. Приміром, ланцюжок для годинника у формі людського скелета. Неподалік розташовувалася фірма "Саламандра", яка випускала каси та сейфи, що не горять. У червні 1900-го на Софійській площі ця фірма провела експеримент: на високому цегляному постаменті встановили касу вагою 425 кг та з товщиною стінок 10 см. Її обклали дубовими дровами, облили гасом і підпалили. Каса лишилася цілою. Її відкрили й знайшли всередині термометр, який лопнув, годинник, що працював, та неушкоджені температурою і вогнем гроші.
"Есть на Крещатике неписаный, но твердый закон, — писала газета "Киевлянин" 1872-го року. — На той стороне, где четные номера, от угла Прорезной до Думской площади (нинішній майдан Незалежності. — Gazeta.ua), порядочная женщина может идти только с мужчиной; если же прохаживается одна — значит, проститутка... Отныне вся проституция сосредоточилась на правой стороне Крещатика".
Коментарі
4