Окупанти підпалили селище

Селище Ремель Рівненської області знищили в ніч з 16-17 березня 1943-го нацистські окупанти. Загинули до 600 мирних мешканців.

Причиною каральною акції стала наводка місцевих поляків, які звинуватили селян у співпраці з ОУН-УПА. Ті активно протистояли німцям та полякам на Волині.

Надвечір поселення оточили війська СС. Вони пропустили всередину батальйон польської шуцманшафт поліції, одягненої у німецькі мундири. Уже вранці карателі почали кидати гранати у вікна будинків. Потім їх підпалювали. Вцілілих жорстоко розстрілювали.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Замість одного вбитого польські історики писали сто" — ветеран УПА про Волинську трагедію

"Мати молилася Богу й наказала нам, дітям, ставати на коліна й молитися теж. Під час нашої молитви прибігла до нас закривавлена дівчина Уляна і сказала, що її сім'ю розстріляли, й попросила води, щоб умитися. Наша мати накинула на неї хустку, й вона пішла. Відчувши смертельну загрозу, батько наказав матері з дітьми спускатися до льоху. Материна мати Олена поклала нам два буханці хліба й кожух, щоб було чим укритися, а сама пішла до сусідів; під їхньою хатою її невдовзі розстріляли. Батько зачинив нас у льосі, а сам поліз на горище. Хвилин за 10 карателі прийшли вже й до нашої хати. Двері були на засуву. Прикладом вибили вікна й, переконавшись, що хата порожня, пішли до хліва, де була корова й коні. Не знайшовши людей, пішли до інших хат. Батько спершу зачинив двері зсередини, сказавши: "Хай кидають гранату" Але потім усе-таки двері відчинив навстіж.

Німці бігали над льохом, ловили курей, але всередину не заглянули. Мабуть, відчинені двері були знаком для них, що льох уже почищено. А потім підпалили нашу хату, яка й згоріла вщент. Ми просиділи цілий день, тремтячи й сподіваючись смерті. А десь при перших півнях вийшли на город і пішли через озеро по льоду на луг понад річкою Горинню", - згадував у "Трагедії мого села" народний артист України Святослав Максимчук.

Дані про кількість жертв значно різняться. Радянська "Історія міст і сіл" подає 615 чоловік, очевидці називали близько 400, а книга пам'яті "Вінок безсмертя" - 346 чоловік. Врятуватися змогли близько 70 мешканців.

×