Незалежність - це розуміння сенсу існування українців різної доби. Коли ми були Руссю, а потім стали Україною. Це історична пам'ять, яка дає основу для наших дітей та онуків, вважає історик, координатор громадського просвітницького проєкту "Лікбез.Історичний фронт" Кирило Галушко.
"Наші безпосередні предки жили на цих землях 1,5 тисячі років тому. Слов'янські мови у вигляді розмовних побутових діалектів існували з 700-х. Протоукраїнські говірки існували за Київської Русі. Вигадувати нам історію не треба, вона давня й цікава. Ми були колись русинами. Потім стали українцями, але русинами бути від цього не перестали.
Богдан Хмельницький вважав себе русином. Ще за часів козацтва ми називали себе народом Володимирового кореня. В освічених верствах було чітке розуміння того, що на наших землях відбувається. Ми змінювали назви, але для цього були свої історичні причини. Нічого поганого в цьому немає", - каже Галушко.
Українськість за роки незалежності відновлювали під час Майданів.
"Коли мені було років 15-16, відбувалася перебудова. Я стояв у ланцюгу від Львова до Києва. Пам'ятаю, як піднімали синьо-жовтий прапор над Київською міською радою. Я був поряд із Верховною Радою, коли там піднімали прапор і проголошували незалежність. Як молода людина з активною громадською позицією я спостерігав цей процес. Щопокоління українськість відновлюють наші Майдани. Оскільки останній був трагічний, то мені не хотілося б, щоб це повторювалося надалі. Але той дух потрібно берегти", - пояснює Кирило Галушко.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Незалежність – це свобода думок та дій
Україна дуже строката. У межах проєкту "Лікбез.Історичний фронт" історик об'їздив 40 населених пунктів. Від Ужгорода до зони АТО.
"Усе дуже відрізняється. Хтось когось любить, хтось когось не любить. Але всюди є той спільний знаменник, коли ти всюди відчуваєш, що ти на своїй землі. Усюди є люди, на яких можна покластися, для того щоб Україна гідно існувала. Всюди є український актив. Кияни часто бачать світ із печерських пагорбів. Для нас Україна є абстрактною. Насправді вона є реальною. І цю реальність можна відчути, хоч куди б ти поїхав", - додає Галушко.
16 липня 1990 року Верховна Рада Української PCP ухвалила Декларацію про державний суверенітет України і постанову "Про День проголошення незалежності України". Наступного року внесли зміни в Кодекс законів про працю, внаслідок чого у переліку святкових днів з'явився запис: "16 липня — День незалежності України". Його відзначили лише раз - у липні 1991-го.
24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР ухвалила Акт проголошення незалежності України. 1 грудня 1991 року його підтримав народ на Всеукраїнському референдумі. Через це дату святкування Дня незалежності змінили. 20 лютого 1992 року Верховна Рада України ухвалила постанову "Про День незалежності України", якою встановила дату 24 серпня.
2 
1
Коментарі