5 лютого 1920 року у Гуляйполі – тепер райцентр Запорізької області, селяни під проводом Нестора Махна роззброїли частини Червоної армії.
"Більшовики п'яні роз'їжджають по селах, вимагають, щоб їм готували найкращі страви. Вони б'ють нагайками селян, б'ють і говорити не дають", - писала у своєму щоденнику дружина Нестора Махна Галина Кузьменко.
У цей час у Махна була сильна армія, всі солдати якої підлягали обліку. Навесні 1919 року ІІІ Всеукраїнський з'їзд рад прийняв рішення про перехід землі у власність земельних комтетів. Комуністи оголосили продрозверстку. Гуляйпільска рада твердо відстоювала самостійність своєї республіки від більшовиків. Зокрема, захищали селян, які відмовлялися платити продовольчий податок. Більшовистських комісарів жорстоко виганяли назад у Москву, пише сайт we.org.ua.
У жовтні 1920 року Махно повірив більшовикам, які обіцяли йому визнати незалежність Гуляйпільської республіки. В обмін на допомогу у визволенні Криму від барона Врангеля. Однак більшовики не дотримали обіцянку, а натомість стягнули чималі сили до Гуляйполя. Почали воювати.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Нестор Махно відтягував на себе великі сили армії УНР - історик
Махно дозволив церкви, проводив боротьбу із неписьменністю. Із походів книги і роздавав селянам. Його спільники випускали декілька газет, друкували листівки, влаштовували мітинги, лекції, аукціони в допомогу пораненим. Особливо популярними були спектаклі похідного театру. Ставили переважно класику, але незабаром репертуар збагатився двома тільки що написаними п'єсами – "Життя махновців" і "Шлях махновця".
Анархіст Нестор Махно вісім років прожив із "петлюрівкою" Галиною Кузьменко. Вона шила для його армії синьо-жовті прапори і змушувала чоловіка виголошувати промови українською мовою
У розпал громадянської війни до одного з класів школи села Гуляйполе на півдні України посеред уроку зайшов невисокий чоловік у військовій формі. Сів за парту й почав розглядати вчительку Галину Кузьменко. За кілька хвилин підвівся.
4 
1
Коментарі