Нацисти почали вивозити остарбайтерів: ловили навіть дітей

Перший ешелон із 1117 робітниками вирушив із Харкова до Кельна 18 січня 1942-го. В Німеччину з України почали вивозити "остарбайтерів".

На той час у Німеччині нікому було працювати в сільському господарстві, промисловості, на військових заводах. Усі робітники були на фронті. Адольф Гітлер дав наказ залучити людей з окупованого Сходу - "остарбайтерів". Спочатку обіцяли гідну заробітну плату, гаряче харчування. Змучені голодом і розрухою українські чоловіки і жінки, які мали "робочу спеціальність" - металурги, слюсарі, будівельники записувалися у добровольці.

На території Німеччини поїзди зупинялись навіть в невеликих селах. Там вже чекали німці. Українців оглядали, питали спеціалізацію і забирали на фабрики і заводи або у приватний сектор. Більшість остарбайтерів працювали на приватних підприємствах 12 годин на добу 6 днів на тиждень. Жили в спеціальних таборах під суворим наглядом спецслужб. Були зобов'язані носити нашивку темно-блакитного й білого кольорів з написом "ОST". Заробітна плата становила 30% платні німецького робітника. Більша частина йшла на оплату харчування і житла. За спробу втечі остарбайтерів карали смертю або ув'язненням у концтаборі.

Третина працювала в сільському господарстві. У приватному секторі інколи потрапляли до німців, які непогано ставилися до своїх робітників. Остарбайтерам ввели систему штрафних санкцій за трудові й політичні провини – від тілесних покарань до відправки до концентраційного таборів. За статеві контакти з німкою українця розстрілювали, а жінку відправляли в концтабір. Упродовж війни німці змінювали закони для остарбайтерів. Наприкінці 1942-го їм дозволили листуватися з рідними, наступного року - виходити за межі табору з дозволу керівництва, Наприкінці війни замість знаку "ОSТ" замінили значки із символікою для українців, росіян і білорусів, збільшили норми харчування.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Німецька армія програла битву

Головний організатор використання примусової праці в нацистській Німеччині Фріц Заукель планував відправляти по 450 тис. робітників на рік для німецької промисловості "будь-якими безжальними засобами" із України, Білорусії, Прибалтики, Польщі та Росії. 40 тис. людей щомісяця відправляли лише з українських земель. Німецький міністр озброєнь Альберт Шпеєр скаржився, що робоча сила зменшується. Остарбайтери хворіли і помирали через погані умови проживання, недостатнє харчування, тяжку працю і відсутність медичного лікування. Найбільше смертей було від туберкульозу, серцево-судинної недостатності, сухот, виробничих травм і тифу.

З весни 1942-го гітлерівці розпочали масові облави на місцеве населення із залученням поліції та солдатів вермахту. У всіх великих українських містах викрадали молодих людей з вулиць і відправляли для роботи в найгірших умовах – на воєнні заводи. Ловили навіть дітей. Упродовж Другої світової війни на території нацистської Німеччини та на окупованих Рейхом землях працювало приблизно 13,5 млн чоловіків, жінок та дітей із 26 країн Європи. З України в Німеччину були вивезено за оцінками дослідників – 1,7–2,4 млн. українців.

Після війни багатьох остарбайтерів спочатку розмістили в таборах для переселенців у Західній Німеччині. Багато з них були ще дітьми чи підлітками, коли їх забирали і хотіли повернутися додому. Інші відмовились через ймовірні політичні переслідування. Були проведені масштабні насильні депортації цих людей з місць їх постійного проживання у віддалені райони СРСР. По поверненню додому до них ставилися як до зрадників, позбавляли права на громадянство, не давали роботу, забороняли навчатися.

×