6 травня 1925-го Всеукраїнський центральний виконавчий комітет постановив організувати у межах Маріупольського округу Донецької губернії ЛНР - Люксембурзький німецький район.
Столицею району було селище Розівка в сучасній Запорізькій області. Тоді називалось Люксембург Український. 1788-го на територію селища переселялись німецькі колоністи.
1926-го німці складали 81,3% населення району. Більшість були селянами.
Працювали 36 початкових, 2 семирічні школи. Викладання велось німецькою мовою у всіх школах, крім трьох, де викладали українською, російською і грецькою мовами. Діяли католицькі та лютеранські церкви.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Єврейську РСР хотіли створити у Криму
Під час колективізації люди забивали худобу та коней, щоб вони не стали спільними. Це вело до погіршення якості обробки землі. Значно впала врожайність зерна. Під час хлібозаготівель 1931-1932-х буксирні бригади проводили суцільні обшуки, залякували і били колгоспників. Десятки людей померли від голоду.
На початку 1937-го в районі почалися масові репресії. Було заарештовано 73 німця, 10 греків, 3 українці та 2 поляка. До розстрілу було засуджено 74 особи, інших відправили у табори.
1939-го національний район ліквідували. Територію передали сусіднім районам Запорізької та Донецької областей.
Близько 45 тис. німців переселилося у Галичину в 1780-х. На місці їхніх колоній нині живуть українці. Від німців лишилися лише церкви і цвинтарі. На Львівщині відкрили новий туристичний маршрут.
1 
1
Коментарі
1