"Ми всіма засобами приходимо на допомогу будь-якій бідноті будь-якої національності, але не приховуємо, що радянська влада, як мати, має, перш за все, придивлятися до тієї дитини, яка століттями гнобилася, що жила в найгірших умовах", — говорив про євреїв, що в Російській імперії були ущемлені в правах, нарком охорони здоров'я СРСР Микола Семашко.
Єврейське населення жило переважно в містечках України й Білорусі й займалося ремісництвом і торгівлею. Нова влада, взявши курс на держторгівлю й індустріалізацію, задумує посадити євреїв на землю, аби займалися сільським господарством.
Навесні 1923-го поблизу Джанкоя в Криму створено перші єврейські сільскогосподарські поселення — Алкаї та Керем. Восени з'являються ще три. Попервах усе відбувається стихійно. Та того ж таки року в радянського керівництва з'являються проекти масового переселення євреїв до Криму, ба — створення там для них автономії. Невдовзі засновують Комітет із земельного устрою єврейських трудящих (КомЗЕТ), а потім ще одну громадську організацію — ОЗЕТ — Товариство землеоблаштування євреїв-трудящих. У травні 1926-го визначено план розселення євреїв на території СРСР на 10 років — 100 тис. сімей — 500–600 тис. осіб. Половину з них — у Кримській АРСР. Влада тільки виділяє землю, а фінансують облаштування сільгосппоселень єврейські організації з-за кордону. Лише американська "Джойнт" виділяє близько $30 млн.
Тодішнє кримське керівництво значною мірою складалось з кримських татар. На вільних землях півострова воно планує розселювати своїх малоземельних селян, а також переселяти кримськотатарських емігрантів із Румунії та Туреччини. Тож влада півострова протестує проти переселення туди євреїв. Москва, усунувши з посад кількох високопосадовців, опір швидко долає.
Переселення збіглося в часі з розкуркуленням у Криму заможних селян. У 1930–1931-х із півострова виселяють 4325 сімей — 25–30 тис. осіб. Їхні землі передають єврейським переселенцям. У республіці створено Фрайдорфський єврейський національний район і 32 єврейські національні сільради. Євреї, які прибували до Криму, не були пристосовані до сільськогосподарської праці й тягнулися до міст. Тож до 1941 року із майже 67 тис. євреїв Криму в 86 єврейських колгоспах жило лише близько 20 тис. Загалом населення півострова було тоді 1,2 млн чоловік. Із них кримських татар — 220 тис.
Паралельно євреїв переселяють на Далекий Схід. 1934 року там утворено Єврейську автономну область зі столицею в Біробіджані. Однак до 1938-го в ній жило лише 20 тис. євреїв — 25% населення.
Того ж 1938-го, КомЗЕТ постановою ЦК ВКП(б) ліквідовують як "притон для всяких контрреволюционных элементов". Єврейські райони й сільради скасовують. Остаточного ж удару єврейському населенню Криму завдає німецька окупація 1941–1944 років. Нацисти його винищують, а спробу створити тут єврейську автономію використовують у своїй пропаганді. "Сталин получил диктаторскую власть в России за продажу Крыма жидам", — писала газета "Азат Крим", що виходила в Сімферополі під час німецької окупації.
Та саме в роки війни ідея про створення в Криму єврейської республіки — уже не автономної, а "полновесной" Єврейської РСР — отримує новий імпульс. У серпні 1941-го створено Єврейський антифашистський комітет (ЄАК), який очолював артист Соломон Міхоелс. Один із керівників радянської держбезпеки генерал-лейтенант Павло Судоплатов згодом згадував, що "сразу же после образования ЕАК советская разведка решила использовать связи еврейской интеллигенции для выяснения возможностей получить дополнительную экономическую помощь в борьбе с фашистской Германией через сионистские круги... С этой целью Михоэлсу и Феферу, нашему проверенному агенту, было поручено прозондировать реакцию влиятельных зарубежных сионистских организаций на создание еврейской республики в Крыму".
Іще до звільнення Криму від німців, у лютому 1944 року, керівництво ЄАК звертається до уряду СРСР із пропозицією створити в Криму єврейську радянську республіку. Хоч біробіджанський досвід не дав належного ефекту, та попри всі труднощі, "еврейская автономная область стала одной из самых передовых в Дальневосточном крае, что доказывает способность еврейских масс строить свою советскую государственность".
Територія Криму, пишуть автори проекту, для створення єврейської радянської республіки "в наибольшей степени соответствует требованиям как в отношении вместительности для переселения, так и вследствие успешного опыта развития там еврейских национальных районов". І наголошують, що "в строительстве еврейской советской республики оказали бы нам существенную помощь и еврейские народные массы всех стран мира, где бы они ни находились".
Крим Червона Армія звільняє у квітні 1944 року. 17–18 травня частини НКВС виселяють із півострова кримських татар. А за місяць — греків і болгар. Спорожнілі села, всупереч очікуванням ЄАК, починають заселяти російськими, білоруськими й українськими селянами.
Невдовзі починається створення держави Ізраїль у Палестині. Члени ЄАК переконують радянське керівництво, що вона стане форпостом радянського впливу в Середземномор'ї. Та Ізраїль 1948-го переорієнтовується на США. ЄАК одразу розпускають. Його лідера Міхоелса агенти держбезпеки вбили, інсценувавши нещасний випадок.
Маяковський із коханкою зняли фільм про переселенців
До ОЗЕТу — Товариства землеоблаштування євреїв-трудящих — входили й неєвреї. Членом правління, приміром, московського відділення був пролетарський поет Володимр Маяковський і його коханка Ліля Брік. У вірші "Еврей (товарищам из ОЗЕТа)" він роз'яснював, що євреям віддають під колонізацію не курортні куточки Криму, а складні для життя райони у степовій частині півострова. Утім, роз'яснення не мали успіху. Натомість землетрус у Криму 1927 року породив купу анекдотів: мовляв, стався, щоби "струсити" євреїв із півострова.
Маяковський разом з відомим тоді радянським режисером Абрамом Роомом і Лілею Брік зняли фільм "Еврей на земле" (1926). Він писав сценарій і текстові пояснення для німого ще фільму. Деякі з них: "День и работа колонии. Первая трактористка — Розенблюм", "Колония "Заря". Первый ребенок, рожденный в колонии. Ее зовут "Забудь лихо", "вол не понимает еврея — евреи не понимают вола. Это было раньше. А теперь: еврей понял быка и бык понял еврея".
У СРСР стрічки "Еврей на земле" не крутили, лише за кордоном. Скоріш за все, це був свого роду звіт за витрачені кошти міжнародних єврейських організацій.
"Молотову не следует быть адвокатом незаконных еврейских претензий на Крым"
У Єврейському антифашистському комітеті із 1942-го працювала дружина наркома закордонних справ СРСР В'ячеслава Молотова Поліна Жемчужина. Її чоловік лобіював "на горі" створення єврейської радянської республіки у Криму. Після розпуску ЄАК Жемчужину звинуватили, що вона "на протяжении ряда лет находилась в преступной связи с еврейскими националистами". Її заарештували й вислали до Казахстану. Молотова усунули з посади. "Чего стоит предложение Молотова передать Крым евреям? — обурювався Сталін. — На каком основании товарищ Молотов высказал такое предложение? У нас есть еврейская автономия. Разве этого недостаточно? Пусть развивается эта республика. А товарищу Молотову не следует быть адвокатом незаконных еврейских претензий на наш Советский Крым".
3 
1
Коментарі
14