Заможні міщани із Гримайлова на Тернопільщині Павло і Ксеня Пулюї — мали 36 га поля та 100 вуликів — мріяли, щоб їхній син Іван став священиком. Шість років він майже щодня долав 10-кілометрову дорогу до гімназії в Тернополі. А потім пішки вирушив із рідного містечка до Відня, щоб вступити до університету. У кишені мав рекомендацію від місцевого пароха і 35 золотих від батьків. 1500 км дороги через Львів, Краків і Прагу подолав за місяць. Та, закінчивши з відзнакою богословський факультет Віденського університету, Іван Пулюй не захотів приймати сан, бо захопився фізикою. На їжу й одяг заробляв уроками. Після довгих умовлянь батьки в листі зреклися сина. Більше вони не бачилися.
Він 20 років досліджував невидимі Х-промені, відомі нині як рентгенівські. Із його експериментами був добре знайомий Вільгельм Рентген. У Страсбурзі вони обидва працювали в одній лабораторії. Свою першу трубку Пулюй сконструював на 14 років раніше за Рентгена. Саме Пулюй пояснив природу виникнення Х-променів. Йому належить і перший знімок повного людського скелета.
Та 12 листопада 1901 року Нобелівську премію за винайдення Х-променів було присуджено Рентгену. "Він (Іван Пулюй. — Gazeta.ua) прочитав звістку про Рентгенове відкриття, лежачи ще в ліжку, — згадував його син. — Підірвавшись із нього і схопившись руками за голову, він раз у раз скрикував: "Моя лямпа! Моя лямпа!". На лист Івана Пулюя, де він запитував колегу, чи користувався той подарованими йому "лампами Пулюя", Рентген не відповів. Згідно із заповітом, усі записи Рентгена, що стосувалися відкриття Х-променів, після його смерті було знищено.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Через Хрущова Сергій Корольов залишився без Нобелівської премії
"Не можу Вас нічим утішити: що сталося — не змінити, — писав Пулюєві Альберт Ейнштейн, з яким багато років приятелював. — Хай залишається при Вас сатисфакція, що й Ви вклали свою частку в епохальне відкриття. Хіба цього мало? А коли на тверезий розум, то все має логіку. Хто стоїть за Вами, русинами (так тоді називали українців. — Gazeta.ua), — яка культура, які акції? Прикро Вам це слухати, та куди дінешся від своєї долі? А за Рентгеном — уся Європа".
Іван Пулюй збудував першу в Австро-Угорській імперії електростанцію, керував запровадженням трамвайного сполучення у Празі, удосконалив телефон. 1902 року він став першим деканом першого в Європі електротехнічного факультету. Цісар Франц-Йосиф іменував Пулюя Радником Двору й нагородив Лицарським Хрестом. Пулюй першим дослідив неонове світло, налагодив промислове виробництво люмінесцентних ламп власної конструкції.
Якось його учениця Катерина Стозітська, з дозволу батьків, пожертвувала своїм довгим аж до колін волоссям на експерименти із розжарювальними нитками для "ламп Пулюя". Згодом 39-річний вчений запропонував їй руку та серце. Вона була молодшою на 18 років.
Замолоду Іван Пулюй мріяв працювати у Київському університеті. Але царська поліція вважала його "неблагонадьожним". Ще в гімназії Пулюй заснував гурток із вивчення української історії та літератури. У студентські роки брав участь у створенні патріотичної організації "Віденська Січ", переклав українською мовою шкільний підручник із геометрії, уклав і видав "Молитовник".
Він помер через дев'ять днів після проголошення Української Народної Республіки — 31 січня 1918 року.
Пулюй перекладав Біблію українською
Іван Пулюй знав 15 мов, зокрема давньогрецьку та гебрейську. Саме таку людину із теологічною освітою й знанням мов шукав письменник Пантелеймон Куліш для перекладу Біблії українською. Їхній переклад Нового Завіту було закінчено 1871 року. Остаточну редакцію Іван Пулюй завершив через вісім років, а ще за два роки книга побачила світ. Уже готовий переклад Старого Завіту 1885 року знищила пожежа на Кулішевому хуторі Мотронівка. Куліш до кінця життя працював над його поновленням. Роботу закінчили Іван Пулюй та Іван Нечуй-Левицький. Повний їхній переклад Старого і Нового Завіту вийшов друком 1903 року у Відні і витримав сім перевидань.
1845, 2 лютого — Іван Пулюй народився в містечку Гримайлів, тепер Гусятинського району на Тернопільщині
1856–1864 — ходить до Тернопільської класичної гімназії
1864–1873 — навчається на теологічному, згодом на фізико-математичній кафедрі філософського факультету Віденського університету
1869 — починає співпрацю з Пантелеймоном Кулішем над перекладом Біблії
1875 — вивчає електротехніку в Страсбурзькому університеті; захищає із відзнакою дисертацію і здобуває ступінь доктора за спеціальністю "фізика"; починає експерименти із Х-променями
1884 — одружується з Катериною Йосифою Марією Стозітською
1884–1916 — завідувач кафедри фізики, декан електротехнічного факультету, ректор Німецької політехніки у Празі
1918, 31 січня — помер, похований у Празі
Донька Ольга стала піаністкою, Марія — вчителькою, сини Олександр і Юрій — інженерами, Павло — лікарем. Старша донька Наталя була дружиною композитора Василя Барвінського і за сталінської доби відбула 10 років заслання в Потьмі Мордовської АРСР.
2 
1
Коментарі
73