Досі історики продовжують суперечки з приводу того, хто саме спалив Москву в 1812 році. Французи, або ж самі росіяни?
У підручниках історії недвозначно вказано, що в московській пожежі 1812 року винні Наполеон і його армія. Саме тому, охоплений справедливим гнівом, народ російський піднявся на боротьбу із загарбниками.
Авангард французької армії, під проводом маршала Мюрата, увійшов до Москви 2 вересня 1812г. І відразу ж почалися перші пожежі. До моменту в'їзду в Кремль Наполеона, а сталося це 3 вересня, палало уже все місто. Щільна дерев'яна забудова призвела до того, що вогнем було знищено шість з половиною тисяч житлових будинків з дев'яти тисяч і сто двадцять два храми з трьохсот двадцяти дев'яти.
Незадовго до входу в Москву французьких військ, головнокомандувач Москви граф Ф.В. Ростопчин запевняв жителів, що французів до Москви не пустять. Про те, що місто буде залишене, москвичі дізналися в останній момент. З приреченого на здачу міста у поспіху виїжджали і жителі, і цивільна адміністрація. Покинула його і пожежна служба, прихопивши з собою весь інвентар.
Наполеон поклав провину за пожежу на графа Ростопчин, назвавши його "божевільним підпалювачем".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Білоруси та французи спільно шукатимуть скарб Наполеона
Сам Ростопчина свою вину категорично заперечував. І багато в чому він правий. Щоб запобігти спаленню великого на ті часи міста, була потрібна тривала підготовка і безліч виконавців. Ні коштів, ні часу, ні виконавців у Ростопчина не було. Пожежні служби покинули місто, а велика частина поліції Москви була задіяна за наказом Кутузова для проведення військових колон через місто на Рязанську дорогу.
Лев Толстой, описуючи події 1812-го в романі "Війна і мир", порахував, що причиною грандіозної пожежі виявилася випадково залишена утікачами свічка. Але це навряд чи відповідає істині. У багатьох будинках були залишені слуги. Вони цілком могли б загасити невелику пожежу, або не дати їй перекинутися на сусідні будівлі.
Цар Олександр I, для дискредитації французів в очах світової громадськості, представив пожежу як варварський акт іноземних загарбників.
Очевидець пожежі Д. І. Свербєєв, будучи в ту пору хлопчиком, спостерігав початок московської пожежі з підмосковного села. За його словами, всі жителі одностайно прийшли до думки, що місто палять війська ворога. І в цьому теж була своя логіка - раз населення покинуло Москву, а французи зайняли місто, то і пожежа - справа рук загарбників.
У Петербурзі влада спочатку оголосила жителям, що місто спалили російські патріоти, щоб воно не дісталося ворогу. Але дуже скоро думку свою поміняли і в усьому звинуватили французів. Згодом це стало офіційною історичною версією. Тільки французам пожежа була ні до чого. Вона ускладнила їхнє перебування в місті. Є свідчення, що вони виловлювали і розстрілювали тих, хто винний у підпалі будівель, при цьому вони часто страчували невинних, оскільки часу на розслідування не було.
Власне пожежа була невигідною ні французам, ні росіянам, включаючи Ростопчина, на якого французи намагалися покласти провину за пожежу. Незважаючи на те, що основна частина населення покинула місто, в ньому залишалося близько 20 тисяч жителів, які вели голодне існування. Якби місто за планом підлягало спаленню, то обов'язково було б передбачене питання евакуації з нього всього населення.
Москва згоріла через те, що місто просто було поставлене в умови, при яких не згоріти воно не могло. Місто з щільною дерев'яною забудовою покинули мешканці. До нього увійшли війська ворога і розташувалися в порожніх будинках, курили люльки і розпалювали багаття для приготування їжі, вживаючи для підняття духу спиртне.
Пожежі були просто неминучі. Не у всіх будинках залишалися слуги. А, через те, що населення залишало місто в поспіху, цілком могли залишити незагашені печі, каміни та свічки. І гасити загоряння було нікому.
3 
1
Коментарі
18