Поблизу Риму археологи розкрили масштабний ранньохристиянський церковний комплекс і резиденцію єпископа, яким майже 1700 років, що змінює уявлення про розвиток церковної влади у пізній античності.
Упродовж століть над залишками споруд вели сільське господарство, однак це не зруйнувало поховані конструкції, що дозволило зберегти їх у винятково доброму стані. Саме ця обставина дала змогу дослідити об'єкт майже без втрат і уточнити роль Остії у формуванні церковного впливу в Римській імперії, повідомляє Arkeonews.
Остія була головним морським портом Риму і процвітала завдяки торгівлі. Згодом через замулення гирла Тибру доступ до моря ускладнився. Місто поступово занепало. Водночас християнство зміцнювало позиції. Після офіційного визнання релігії у 380 році почалося активне зведення великих храмів у колишніх римських центрах, серед яких була й Остія.
Виявлену церкву звели приблизно у 330 році за правління імператора Костянтина Великого. Попри значні розміри, протягом століть на поверхні не було жодних ознак її існування. Археологи вважають, що ця споруда стала зразком для подальшої соборної архітектури в Європі та вплинула на формування сакральних просторів у ключових релігійних центрах.
Єпископ Остії мав статус кардинала-декана. Саме він скликав конклав після смерті папи. Про вагу цієї посади свідчили письмові джерела, однак точне розташування його резиденції залишалося невідомим до нинішніх розкопок.
Перші сигнали про наявність великого комплексу з'явилися ще у 1996 році. Тоді геофізичні дослідження Німецького археологічного інституту зафіксували споруду розміром приблизно 50 на 80 метрів на південно-східній околиці міста. Повномасштабні роботи розпочалися лише через десятиліття за фінансової підтримки Німецького фонду досліджень.
У 2023 і 2024 роках археологи відкрили значну частину церкви. Частково вона була зведена над колишньою римською інсулою, тобто багатоквартирним будинком. Із 2022 року проєкт очолюють професорка Боннського університету Сабіне Файст, професор Кельнського університету Міхаель Хайнцельманн та професор Німецького археологічного інституту Норберт Циммерманн. До досліджень також долучилися фахівці Римського університету Ла Сапієнца, які аналізували кераміку та дрібні артефакти.
Найгучнішу знахідку зробили під час сезону 2025 року. Археологи розкрили монументальну церемоніальну залу, пов'язану з єпископським палацом. Приміщення мало близько восьми метрів завширшки та двадцяти метрів завдовжки. Його висота сягала щонайменше восьми метрів. Стіни були оздоблені мармуровими панелями. Підлогу прикрашала мозаїка.
"У нас немає нічого подібного з періоду Костянтина. Єпископи були новою елітою пізньої античності, і вони явно перейняли архітектурну мову імперської та аристократичної влади", - сказала Файст.
За словами дослідниці, жодна інша споруда в Остії не зрівняється з цією залою за масштабом і рівнем декору. Вона назвала об'єкт рідкісним прикладом того, як рання церква демонструвала свій статус через монументальну архітектуру.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Давній меч біля Кентербері показав роль еліти у ранньому середньовіччі
"Ця територія була заселена довше, ніж будь-яка інша частина Остії. Тут ми можемо вивчати майже 1000 років безперервного заселення", - зазначила Файст.
Роботи в Остії Антиці проходили в складних умовах. Команди працювали у спеку та використовували захисний одяг. Польові дослідження стартували одразу після відкриття археологічного парку о 7.30 і тривали до середини дня. Пізніше фахівці здійснювали фотофіксацію, креслення та аерозйомку дронами.
Комплекс функціонував значно довше, ніж більшість інших районів міста. Якщо значна частина Остії спорожніла раніше, то церковний центр залишався активним до раннього середньовіччя. Контраст між відносно стриманою базилікою та розкішною єпископською залою порушив нові питання щодо соціальної ієрархії та ролі церкви у міському житті того часу.
Частина об'єкта досі перебуває під землею. Після отримання фінансування на новий трирічний етап досліджень археологи запланували ще одну шеститижневу експедицію на вересень і жовтень 2026 року.
У Швеції археологи знайшли два древні мечі вікінгів всередині кам'яної поховальної камери. Зброю ніхто не чіпав протягом 1200 років, тож знахідка може багато розповісти про життя людей, які жили тут у ті часи. Мечі виявили у провінції Вестманланд на великій похоронній ділянці, де розташовані понад 100 поховань. Останні датують періодом між 600 та 1 тис. роками нашої ери.
2 
1
Коментарі