Одного січневого ранку 1643 року в будинку королівського камердинера Жана Батіста Поклена в Парижі сварилися батько і син.
— Я витратив на тебе цілу купу грошей! Я дав тобі освіту! — гнівався старий. — А ти хочеш усе кинути на вітер, стати вуличним кривлякою та блазнем. У кого ти тільки вдався?!
— Я так вирішив, — відповідав син. — Не хочу бути ані вченим, ані нотаріусом, тим паче не повернуся до твоєї крамниці.
— Тоді я забираю у тебе звання королівського камердинера, віддавай його назад!
Батько вимагав письмового зречення, і юнак підписав його. Потім почали ділити гроші. Жан зі спадку покійної матері мав отримати 5 тис. ліврів. Однак батько не хотів, аби його золото потрапило до дірявих гаманців мандрівних комедіантів. Тож видав синові 630 ліврів і відпустив з Богом.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Навіть ставши мільйонером, Луї де Фюнес торгувався на базарах
На ці гроші юнак організував театр, який назвав "Блискучим". Тоді ж він узяв собі псевдонім Мольєр. Розпочати справу допомогла Жанові його коханка — професійна акторка Мадлена Бежар. Познайомилися вони, коли Мольєр навчався в коледжі. У вільний від студій час він із приятелями бігав до театру. Мольєр захоплювався п'єсами П'єра Корнеля і мріяв стати трагіком. А Мадлена добре знала літературу, мала вишуканий смак і писала вірші. Коханці зібрали групу акторів та музикантів і почали давати спектаклі. Однак "Блискучий театр" зазнав краху. Заїкуватому та пласконосому Мольєрові не давалися трагічні герої. За борги його запроторили до в'язниці. Батько визволив сина і просив кинути театр. Проте Жан знову не послухався.
1645 року він з Мадленою приєднався до мандрівної трупи і вирушив у турне французькими провінціями. Воно тривало 12 років. У той час акторів не шанували. Їм доводилося грати у хлівах, спати на соломі. Мольєр відмовився від амплуа трагіка й сам узявся за перо. Його перші комедії — "Закоханий лікар", "З нагоди кохання" та "Навіжений". Остання мала величезний успіх. Був навіть випадок, коли двоє панів посварилися у тисняві за квитками й билися на дуелі. Під час гастролей у Ліоні до Мольєра приєдналися акторки Катерина Де Брі та Тереза Маркіза де Горла. Для Мадлени їхня поява була важким ударом. Раніше вона не мала суперниць у трупі, тепер же їй довелося поступитися головними ролями. До того ж Мольєр покохав танцівницю Терезу Маркізу. Однак дівчина не відповіла взаємністю і вийшла заміж за актора Дюпарка. Проте й до Мадлени Мольєр не повернувся.
На той час його трупа стала найпопулярнішою у провінції. Вона поповнювалася талановитими акторами, мала багатий реквізит. І Жан Батіст вирішив повернутися до Парижа. Для цього треба було знайти мецената. Ним став брат короля Філіп Орлеанський. Завдяки його протекції актори виступили в королівській резиденції Луврі з трагедією Корнеля "Нікомед" і фарсом Мольєра "Закоханий лікар". Комедія сподобалася 20-річному Людовикові ХIV. Акторів удостоїли назви "Трупа брата короля", надали сцену і призначили королівську пенсію.
Ніхто в театральному Парижі не вмів так весело розважати глядачів, як Мольєр. Однак, висміюючи у своїх фарсах духовенство та аристократію, він нажив немало ворогів. Його звинувачували у безбожництві й погрожували відлучити від церкви. Через це Мольєрові ледь вдалося отримати у короля дозвіл на постановку "Тартюфа" та "Дон Жуана".
На 40-му році життя драматург закохується у 19-річну актрису свого театру Арманду Бежар.
Ще в роки мандрівного життя у фургонах в його трупі з'явилася тендітна дівчинка. Мадлена Бежар називала її своєю молодшою сестрою. Однак серед комедіантів ходили чутки, що Арманда була донькою актриси. Вона виконувала дитячі ролі у спектаклях. Коли дівчина підросла, Мольєр почав учити її акторського мистецтва. 1662 року вони взяли шлюб. Весілля було невеселим. Мов скам'яніла стояла у церкві Мадлена, яка стільки років була Мольєровою коханкою. Дехто з акторів не прийшов зовсім. А за спиною драматурга пліткували, що наречена — його з Мадленою донька. Ці чутки вщухли лише після того, як сам король погодився стати хрещеним батьком Луї — першого сина Арманди й Жана.
Проте родинне життя Мольєра не було щасливим. Він мав слабке здоров'я, був меланхолійним і ревнивим. Арманда ж — легковажною і кокетливою. Париж гудів розмовами про її любовні пригоди. Удома не вщухали сварки. Казали, що в п'єсах "Школа чоловіків", "Школа жінок", "Міщанин-шляхтич" Мольєр розповідає про свої сімейні стосунки.
1671-го Арманда завагітніла вдруге. Вони помирилися з чоловіком. Мольєр закінчував п'єсу "Вчені жінки". Однак щастя тривало недовго. Саме в цей час у тому ж будинку, де жили Мольєри, в маленькій кімнатці на верхньому поверсі тяжко хворіла Мадлена Бежар. Театр вона давно покинула й усамітнилася. Мадлена стала дуже побожною, постійно молилася, оплакувала свої гріхи і спілкувалася лише зі священиком та нотаріусом. У січні 1672 року актриса продиктувала заповіт, за яким усе своє майно залишала Арманді. Вона покликала Мольєра з дружиною і благала їх жити в злагоді. Через місяць Бежар погіршало. У цей час Жан розважав короля в Сен-Жермені. Почувши від гінця прикру звістку, він кинувся до Парижа. Мадлена ще жила. Вона востаннє глянула на свого коханого і тихо відійшла до ліпших світів.
Тим часом у Жана Батіста знову погіршилися стосунки з дружиною. Помер, не проживши й року, син Луї. Згодом відійшов у вічність батько Мольєра. Залишила його театр Тереза Маркіза, яка закохалася у драматурга Расіна. Другий син драматурга — П'єр — не прожив і місяця. А сам Жан Батіст захворів на сухоти. До нього викликали цілий консиліум лікарів. Понавиписували різноманітні зілля, проте Жан Батіст приймав їх недбало. Він зненавидів усіх медиків і висміяв їх у п'єсі "Хворий, та й годі". Після прем'єри комедії паризькі лікарі стали вважати Мольєра своїм ворогом.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Із 14 дітей Лопе де Веги батька пережила одна донька
17 лютого 1673 року він востаннє вийшов на сцену. Зранку почував себе гірше, ніж завжди. Дружина благала скасувати виставу, але Жан Батіст подався до театру. Під час останньої дії його схопили судоми. Він упав у крісло, але відразу ж підвівся і дограв роль до кінця. Завіса опустилася. На ношах актора доставили додому. Ні лікар, ані священик не схотіли йти до комедіанта, якого вважали безбожником. Невдовзі у Мольєра пішла горлом кров і він помер без сповіді. Ховати таку людину за церковним законом тоді було заборонено. Лише після втручання короля архієпископ дозволив поховати драматурга по-християнськи. Уночі при світлі смолоскипів проводжати його прийшов цілий натовп людей.
Мольєра поховали на кладовищі Святого Жозефа — у кутку, призначеному для самогубців і нехрещених дітей. Дружина поклала на його могилу кам'яну плиту і наказала привезти сто в'язанок дров, аби безпритульні могли грітися. Першої ж суворої зими на плиті розвели величезне вогнище. Від жару вона тріснула і розвалилася. Коли через сто дванадцять років, під час Великої французької революції, тіло Мольєра вирішили урочисто перепоховати, його могилу було важко знайти. Чиїсь останки все ж таки викопали і перенесли до мавзолею. Та чи належали вони саме Мольєрові — невідомо. Можливо, почестей удостоїлась інша людина.
1622, 15 січня — народився в Парижі в родині шпалерника та королівського камердинера Жана Батіста Поклена
1636–1639 — вчиться на юриста в єзуїтському коледжі в Парижі
1641 — знайомиться з актрисою Мадленою Бежар (1613–1672) і вирішує стати актором
1645–1658 — подорожує з трупою акторів французькими провінціями; пише перші віршовані комедії "Навіжений", "З нагоди кохання", у яких виконує роль дотепного слуги
1650 — стає керівником трупи
1662 — одружується з Армандою Бежар (1643 — ?)
1664, лютий — народився перший син Мольєра Людовик
1672, вересень — з'явився на світ другий син П'єр Жан Батіст Арман
1673, 17 лютого — Жан Батіст Мольєр помирає. Похований на кладовищі Святого Жозефа в Парижі
2 
1
Коментарі