Малий Луї де Фюнес не мав потягу до шкільної науки. Зате як ніхто копіював учителів. Товариші лопалися зо сміху, а бешкетника з криками виставляли за двері.
Карлос Луїс де Фюнес де Ґаларца народився 31 липня 1914-го. Він був нащадком давнього португальського роду. Однак дворянський титул нічим у житті не поміг бідному хлопцеві. Після школи він улаштувався до швейної майстерні. Однак швидко зненавидів директора та його улюбленицю канарку. Пташка діяла Луїсові на нерви. Тож він став жбурляти в неї шпильки та голки. Через тиждень розлючений господар вигнав працівника геть. Потім хлопець вилетів із фотоательє, де випадково влаштував пожежу. Недовго затримався й у капелюшному салоні: надивившись Чаплінових витівок, він вилив на управляючого жбан води. Луїс де Фюнес був і чистильником взуття, декоратором вітрин, бляхарем, комівояжером, кушніром.
Від Другої світової юнака врятувала... призовна комісія: Луї мав усього 164 см зросту, й на війну його не взяли. Хлопець влаштувався до кінотеатру піаністом. Крутили здебільшого комедії, й саме тоді Луї вирішив стати коміком. 1941 року він закінчив акторські курси. Спочатку працював декоратором у театрі, а потім перейшов у статисти. 1943-го де Фюнес закохався в онуку письменника Ґі де Мопассана Жаннін. Вони стали зустрічатися, й незабаром Луї запропонував дівчині одружитися. Незважаючи на протести родини, Жаннін погодилася. Вони побралися 22 вересня того ж року. А незабаром дружина народила Луї синів Олів'є та Патрика.
Де Фюнесові виповнилося 30. Заробіток був невеликий. Родина ледь зводила кінці з кінцями. Значних ролей не давали, тільки епізодичні. Його не помічали. Луї почав комплексувати, вважав себе невдахою, часто впадав у депресію. Коли нарешті режисери звернули увагу на Луї де Фюнеса, той уже встиг зіграти в 75 фільмах. Після картини "Не пійманий — не злодій" прокинувся знаменитим.
Лише тоді посипалися запрошення на головні ролі. 1964-го з'являється "Жандарм із Сан-Тропе". За ним ще п'ять фільмів про пригоди кумедного бригадира Крюшо. А в трилогії про Фантомаса його дотепний комісар Жюв потіснив навіть самого Жана Маре. 1968-го де Фюнеса визнають найкращим актором Франції. Стрічки з ним "Роззява" та "Велика прогулянка" стають найкасовішими. Кожна картина приносить йому 2,5 млн франків. Таких гонорарів не отримував навіть Ален Делон.
Та, навіть ставши мільйонером, Луї особисто перевіряв усі рахунки. Харчі купував тільки на дешевих ринках і не уникав нагоди поторгувався. А ще постійно носив при собі в'язку ключів від усіляких шаф, дверей та шухляд: боявся, аби в нього чогось не вкрали. Синів дратувала така його жадібність.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кшиштоф Зануссі має дев'ять собак
— Якось він змусив мене обміняти куплені спортивні черевики на дешевші. Мовляв, ці задорогі, — згадував Олів'є. — Він ніколи не вітав зі святами мою матір і нічого не дарував їй на річницю весілля і дні народження.
У березні 1975-го де Фюнес переніс два інфаркти і надовго зник з екранів. Про нього поволі забувають, перестають запрошувати зніматися.
Луї хотів, щоб обидва сини робили акторську кар'єру. Олів'є знявся у шести фільмах, але зрештою вирішив стати пілотом. Батько влаштовував страшні скандали.
Патрик теж не піддався і пішов учитися на лікаря.
Луї де Фюнес продав паризьку квартиру й переїхав до замку під Нантом. Захопився розведенням троянд, рибалив і почав писати мемуари. Його нечасто бачили на людях. Актор не любив ресторанів і богемних тусовок.
— У мене мало друзів. — зізнавався він.
Незабаром режисер Клод Зіді запросив Луї зніматися у фільмі "Крильце або стегенце". Той відмовлявся, та Зіді наполягав. Зрештою комік дав згоду. На зйомках він заспокоївся й передумав іти з кіно. 1979-го Луї екранізував мольєрівську п'єсу "Скупий", де зіграв головну роль. За цю картину його нагородили престижною французькою премією "Сезар".
Помер Луї де Фюнес на 70-му році життя 27 січня 1983-го. Того вечора в нього боліло серце.
— Мабуть, десь грип підхопив, — сказав він дружині. А потім додав: — Я сумую сам у своїй кімнаті...
Це були його останні слова.
2 
1
Коментарі
6