До 100-ї річниці з дня народження крайового референта Служби безпеки та крайового провідника опозиційного проводу Південно-східного краю Степана Янишевського ("Далекого"), Центр досліджень визвольного руху опублікував його особисте листування та періодичні видання, що видавались за його керівництва.
Степан Янишевський у 1941-1942 роках брав активну участь у організації підпілля ОУН(б) у Вінниці і області, а у 1943 р. взяв участь в організації відділів УПА на Волині. Основним напрямком його діяльності стало створення служби безпеки, яка стежила за тим, щоб в УПА не проникали шпигуни та агенти. З кінця 1945 р. і до серпня 1948 р. Степан Янишевський керував діяльністю опозиційного крайового проводу "Одеса", який базувався на значній частині Рівненської і Житомирської областей, а також поширював свою діяльність на сусідні території.
Як розповів науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху к.і.н. Олександр Іщук, Янишевський займався розширенням організаційної мережі, боровся проти представників місцевих органів радянської влади та радянських активістів, а також виготовляв та поширював підпільну літературу — листівки, брошури, газети.
В діяльності Степана Янишевського значне місце посідала підготовка друкованих видань для поширення ідей підпілля. На допитах у МҐБ УРСР він детально розповів про те, як готував до друку і видавав газети, журнали і листівки, причому нерідко сам був автором статей, які там публікувалися. Керований ним крайовий провід "Одеса" видавав газети "Зов крови" та "Пробоєм", листівки до селян, робітників, молоді, колгоспників і всього українського населення.
На сьогодні в архівах зберігається чимало матеріалів про Янишевського. Це і створені ним документи, і підпільні видання, які він готував, і матеріали НКВД-НКҐБ-МҐБ УРСР про його розшук, затримання, протоколи його допитів.
"Надзвичайно цікавим є вціліле листування Степана Янишевського за 1946 рік з Миколою Козаком — керівником крайового проводу ОУН(б) на Північно-західних українських землях в 1945-48 рр. Воно має особливу історію, все-таки вони тривалий час працювали разом в підпіллі, а потім розійшлися у баченні розвитку організації. Більше того – Козак був хрещеним батьком сина Янишевського. З кількох збережених листів можна побачити подробиці особистих взаємин двох колись близьких людей, які добре знали характер один одного, а ще – цікаві подробиці тогочасної діяльності підпільників", — розповідає Олександр Іщук, який проводив дослідження біографії Янишевського.
Після розгрому основних сил підпілля ОУН(б) на Волині, 28 серпня 1951 року Степана Янишевського засудили до розстрілу. Вирок було виконано 29 листопада 1951 року в Рівному, місце поховання невідоме.
Діяльність Янишевського ще недостатньо вивчена істориками, і команда Електронного архіву вивзольного руху, сподівається, що опубліковані матеріали допоможуть дослідникам.
Колекцію документів можна переглянути за посиланням.
2 
1
Коментарі