Варшавський судовий процес над 12-ма членами ОУН розпочався 18 листопада 1935-го та тривав до січня наступного року. Українці відмовилися свідчити польською мовою.
На лаві підсудних студентів перебував і крайовий провідник організації 26-річний Степан Бандера.
Учасників процесу звинувачували у приналежності до ОУН, підготовці замаху та вбивстві у 1934-му міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького. Його мав підірвати але застрелив з пістолета член ОУН Григорій Мацейко. Він уникнув суду та втік у Чехословаччину.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Бандера завжди був з охороною, бо радянська влада полювала"
Попри спроби українських адвокатів добитися пом'якшення вироку, Степана Бандеру - замовника, Миколу Лебедя - організатора, Ярослава Карпинеця - конструктора бомби засудили до смертної кари. Згодом її замінили на довічне ув'язнення у зв'язку зі смертю Юзефа Пілсудського. Інші отримали від 7 - 18 років ув'язнення.
День оголошення вироку українська громадськість оголосила днем національної скорботи. Але через початок за декілька років Другої світової війни жоден з них не перебував в ув'язненні визначеного їм терміну.
3 лютого 1929 року у Відні завершив роботу Конгрес представників націоналістичних організацій, де було проголошено створення Організації українських націоналістів на чолі з полковником Євгеном Коновальцем. Організатори озвучили загальні світоглядні засади, політичне бачення поточної ситуації та форми діяльності.
1 
1
Коментарі