Колабораціонізм був поширений на всіх територіях, захоплених Німеччиною

 

В Україні питання колабораціонізму виглядає набагато радикальніше, ніж у Польщі чи країнах Західної Європи, але тільки на перший погляд. Про це у коментарі Gazeta.ua сказав кандидат історичних наук Іван Дерейко.

"Колабораціонізм був поширений на всіх територіях, захоплених Німеччиною. Мотиви його часто відрізнялися, - повідомив він. - В окремих державах існували національні рухи, які мали рахунки з попередніми урядами своїх держав, а відтак нацисти ставали їхнім неуникненним союзником. Скажімо, провансальські націоналісти у Франції, які прагнули відродити за допомогою німців прованські мову та культуру. Чи валлони в Бельгії".

За словами Дерейка, у Радянському Союзі колабораціонізм був настільки гострим і масовим, тому що всі органи влади, поліція, пожежна служба, залізничники відступили разом з Червоною армією.

"На Заході цей контраст набагато менший, тому що більшість служб лишалися і продовжували працювати під окупацією. Відповідно з поразкою Німеччини у війні їх не визнавали автоматично злочинцями. Зрадниками визнавали тільки ідейних колабораціоністів, які або створювали якісь квазінацистські партії, або організовували рухи в такому дусі. Разом з тим, існував великий прошарок побутового колабораціонізму", - додав історик.

В Україні тема колаборації під час Другої світової є більш відкритою, тоді як на Заході по неї довгі роки намагалися не згадувати.

"У Франції стався скандал з відомим довоєнним фотомитцем, який під час війни працював з редакцією французького журналу „Седан". Він зробив масу кольорових фотографій окупованого Парижа. Ці фото у Франції довгий час були під негласним табу. Першу виставку зробили тільки кілька років тому. На цих фото видно доволі спокійний побут – ходять німці вулицями, але життя триває, працюють ресторани, регулювальники керують рухом на дорогах. Тож багато людей нормально жили при нацистах. Люди, які би в радянських умовах по війні були б засуджені і сиділи за зраду батьківщини, на Заході їх ця доля оминула. Після війни про це намагалися взагалі не згадувати", - підсумував Іван Дерейко.

×