24 травня 1964 року у Києві підпалили відділ україніки та стародруків Державної публічної бібліотеки Академії наук УССР.
Згоріло від 500 до 600 тис. книг та рукописів. Підпал влаштував співробітник бібліотеки Віктор Погружальський.
Дисиденти вважали, що він є агентом КДБ. Євген Сверстюк у 1964 році написав памфлет "З приводу процесу над Погружальським", який вважають одним із найголовніших текстів українського самвидаву і був дуже популярний у підпіллі 1960-1970-х. У тексті винуватцем підпалу називається тодішня антиукраїнська влада.
Український дипломат і письменник Олександр Овсюк в спогадах пише, що мав розмову із заступником міністра закордонних справ УРСР Анатолієм Кисілем, який повідомив, що "Який там у біса Підгурський. Нам подзвонили у ЦК, що бібліотека горить, і ми негайно кинулися туди. Вскочили в приміщення і там на всіх стелажах з українськими виданнями, особливо дореволюційними та емігрантськими висіли таблички з написами "К сожжению". КДБ все це зробив. Правда, частину видань нам таки вдалося врятувати".
За словами Оксани Забужко, за один день згоріли "стародруки, й літописи — ціле наше середньовіччя пішло з димом, майже вся домосковська доба"
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Розпустили правозахисну організацію, що боролася з владою
Погружальський на суді заявив, що підпалом хотів помститися директору відділу україніки. Усі учасники процесу дали підписку КДБ про нерозповсюдження інформації з процесу. Палія засудили до 10 років ув'язнення. Є інформація, що усього терміну він не відсидів.
Правозахисника 32-річного Левка Лук'яненка засудили до смертної кари 20 травня 1961-го. Вирок виніс Львівський обласний суд. Кримінальну справу проти дисидента порушили на початку року в місцевому управлінні КДБ, за доносом провокатора.
Коментарі