Російську точку зору щодо історії православ'я заперечують українські історики. Володимир Білінський стверджує, що київська митрополія ніколи не переносилася до Володимира-на-Клязьмі, а згодом до Москви. Таку точку зору він називає імперською облудою.

"Напередодні навали Батия до Києва з Константинополя прибув митрополит Іосиф. Він загинув під час штурму міста. У 1243 році за згодою Батия обов'язки митрополита виконував колишній ігумен Кирило. У 1250 році його висвятили на митрополита, але кафедру свою він переніс із Києва до Сарая, щоб бути поблизу хана. У 1261 році була утворена Сарайська єпархія. Цим Кирило продемонстрував свою цілковиту лояльність новій владі. Другому митрополиту Максиму також було велено сидіти в Сараї".

Третій митрополит Петро посідав кафедру з 1309 по 1326 роки.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Монголи в армії Батия становили заледве 20 відсотків

"Саме при ньому відбулися корінні політичні зміни, – каже Володимир Броніславович. – У 1320 році литовський князь Гедимін звільнив Київ від татарської залежності. Українські землі звільнилися від Золотої Орди. Саме з 1320 року митрополит Петро став у Києві персоною нон ґрата – небажаним. Людина, котра служила Золотій Орді не могла бути прийнятною для Литовсько-Руської держави. Не менші неприємності сталися для митрополита Петра в самій Орді. У 1312 році до влади прийшов мусульманин Узбек. Мусульманська релігія стала привілейованою. Під тиском ісламського духовенства хан запропонував митрополиту переїхати до своїх північних улусів. Відтак починаючи з 1320 року митрополити не могли мати свої кафедри ні в Сараї, ні в Києві. Їх там не приймали. Єдиним місцем, де вони могли перебувати, були північні улуси імперії – майбутня Московія".

За його словами, навіть російські енциклопедичні словники 19 століття визнавали факт існування окремих Східної та Західної митрополій. Російський енциклопедичний словник видавництва Крайя в 1855 році писав, що "1354 року Алексій був вибраний у митрополити. Того ж таки року константинопольський патріарх Філофей призначив в Росії другого митрополита – Романа. Відтоді західна митрополія відділилася від східної".

"Не слід звертати уваги на московську брехню, начебто Київська митрополія відділилася від Московської. Це тільки російська забаганка, бо Москва у всьому мала стояти вище Києва. Перед митрополитом Романом так звана західна митрополія мала на своєму престолі чотири митрополити. Рівно стільки, як і золотоординська, але зовсім інших" – запевняє Білінський.

×