На вступних іспитах до Паризької політехнічної школи вітали красномовних. Однак 20-річний Ґюстав Ейфель був поганим оратором і з тріском завалив екзамен.
Юнак не впав у відчай, вступив до Школи мистецтв та ремесел і ніколи не шкодував про це. 1855-го він отримав диплом і влаштувався в конструкторську фірму "Шарль Нев", що займалася будівництвом мостів.
Молодий інженер пропонував сенсаційні на той час проекти металевих ґратчастих конструкцій, які вважав міцнішими та надійнішими за суцільні. Через два роки він прославився як будівник "висячого у повітрі" залізничного моста у Бордо. Його прийняли до Товариства цивільних інженерів, а 1858-го він став компаньйоном свого начальника. Однак через два роки, невдоволений зарплатнею, пішов від нього й заснував власний завод металоконструкцій під Парижем.
Він закохався у 17-річну Марі Ґоделе, доньку свого постачальника. Вони побралися. А згодом дружина народила йому п'ятьох дітей. Однак через 15 років щасливого шлюбу Марі померла від пневмонії. ґюстав тяжко переживав її смерть, вирішив більше не одружуватися й цілком присвятити себе роботі.
За 30 років Ейфель звів майже 200 споруд: мостів, віадуків, вокзалів, банків, шкіл, церков, казино. А 1876-го розробив проект 46-метрового сталевого каркаса статуї Свободи, яку французи подарували Америці. Неймовірні витвори Ейфеля прославили його на всю країну. Тому саме йому уряд доручив представляти Францію на Всесвітній виставці в Парижі 1889 року. Прем'єр-міністр Шарль-Луї Фрейсіне зажадав від її організаторів сенсації.
Запропонований ґюставом проект величезної залізної вежі, який згодом з'явився у пресі, викликав шквал протестів. У лютому 1887-го директор виставки отримав петицію, яку підписали кращі письменники країни — Ґі де Мопассан, Поль Верлен та Александр Дюма-син. Французи не хотіли, аби "сталеве чудовисько" спотворило їхню столицю. Та у червні 1887-го будівництво розпочалося. У день відкриття виставки, 31 березня 1889 року, ґюстав зірвав із нижнього ярусу величезне покривало й парижани побачили 312-метрового рожевого велетня.
Виставка стала тріумфом Ейфеля. Його вежу відвідали близько 2 млн людей. Згодом парижани до неї звикли. На ній установили маяк, що показував шлях дирижаблям і літакам. Потім з'явилися антени радіо та телебачення. Щоправда, вежа занадто полюбилася самогубцям: щороку з неї стрибали з десяток людей.
На старість Ейфель полишив будівництво й зацікавився авіацією. На свої гроші облаштував аеродинамічну лабораторію, за розрахунками якої будували перші французькі літаки. Ейфель і сам піднімався в небо, демонструючи всім своє міцне здоров'я. Помер він 91-річним — 28 грудня 1923-го, в оточенні 25 дітей та онуків.
3 
35413
Коментарі