До Київського цензурного комітету міністр внутрішніх справ Російської імперії Петро Валуєв 30 липня 1863-го надіслав таємний циркуляр проти української мови й українських видань, відомий як Валуєвський указ.
Глава імперського МВС Петро Валуєв затвердив припис для цензурних комітетів про призупинення друкування малоросійською мовою літератури релігійної, навчальної та призначеної для початкового читання. Для царської влади було нестерпним поширення української мови в Україні. Також документ заперечував існування її самої.
До пропуску цензурою дозволялися "тільки такі твори цією мовою, які належать до галузі красної літератури". Остаточне рішення передбачалося прийняти після узгодження питання з міністерством освіти й Синодом.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Підписали обмеження щодо використання української мови
Валуєвський циркуляр продовжив політику репресій і русифікацію населення України у Російській імперії. Він поставив українську літературу поза законом.
"Більшість малоросів самі досить ґрунтовно доводять, що ніякої особливого малоросійської мови не було, немає і бути не може. Наріччя їхнє, яке вживається простолюдом, є та ж російська мова, зіпсована впливом на нього Польщі", - найвідоміша цитата з циркуляра міністра внутрішніх справ Російської імперії Петра Валуєва.
За 7 років після появи Валуєвського циркуляра в Російській імперії вийшло всього 23 українських книжки - стільки ж, скільки за 1862-й.
Російський імператор Олександр II підписав у німецькому місті Емс таємний указ про заборону української мови 30 травня 1876 року. Документ доповнював основні положення попереднього антиукраїнського Валуєвського циркуляру.
4 
1
Коментарі