22 січня 1918 року Центральна Рада почала обговорення Четвертого універсалу. Воно тривало протягом двох днів і закінчилось голосуванням вночі з 24 на 25 січня. Проти документу були нацменшини – польська, російська, єврейська.
"Національні меншини говорили про те, що вони голосуватимуть за цей Універсал лише після ухвалення закону про національно-персональну автономію. Цей закон ухвалили, але по суті національні меншини або проголосували проти, або утрималися – 10 осіб з 49 членів ради", - розповідає історик Світлана Панькова – директор Історико-меморіального музею Михайла Грушевського, передає "Радіо "Свобода".
Голосування було поіменне. Секретар Центральної Ради Михайло Єреміїв називав прізвище кожного з членів Малої ради. Він вставав і відкрито говорив – чи він "за", чи "проти", чи "утримався".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На 22 січня День Злуки призначив Іван Огієнко
"Філософ Дмитро Чижевський представляв Російську соціал-демократичну партію, її крило меншовиків. Він проголосував "проти". Він був людиною, яка належала до українського руху, але він проголосував "проти", адже вважав, що це тоді було не на часі. Хтось тоді його у залі назвав "запроданцем". Пізніше Чижевський у своїх спогадах писав, що це була найприкріша помилка особисто для нього", - наводить приклад Панькова.
У місті ходили чутки, що Центральна Рада готує важливий акт. Кияни чекали, чим це закінчиться. Біля будівлі Центральної Ради тоді зібралося багато люду, які зустріли Четвертий універсал вигуками "Слава!".
"Якщо до Четвертого універсалу був рух до незалежності, то після — за її збереження. Всі документи аж до нашого часу опиралися на цей універсал. 1991 року автор Акта проголошення незалежності Левко Лук'яненко назвав його саме універсалом і посилався на УНР. Частина тексту повторювалася, але потім його скоротили", - розповідає директор Музею української революції Олександр Кучерук.
3 
1
Коментарі
1