Церковна рада ухвалила важливе рішення

Українську автокефальну православну церкву відродили 5 травня 1920-го. Відповідну постанову видала Всеукраїнська православна церковна Рада.

Це була відповідь на заборони тимчасового управляючого Київською єпархією архієпископа Назарія проводити літургії українською та засновувати нові парафії. Усіх "порушників" він відсторонив від богослужінь.

Рада відновила їхні права та закликала "вважати Українську православну церкву звільненою від московської зверхності - автокефальною і незалежною". Київський єпископат як представник духовної московської влади був названий ворогом українського народу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Києві скликали надзвичайний церковний собор

Але на той час в Україні не залишилося жодного єпископа, прихильного до Української церкви, попри те, що її підтримували більшість мирян та священників. Митрополит Київський і Галицький Антоній, який був монархістом та вороже ставився до автокефалії, перебував в еміграції та був під наглядом білогвардійців. Згодом він очолить Російську православну церкву за кордоном. Усе це затягнуло організаційне офомлення Української помісної церкви.

Остаточно воно відбулось у жовтні 1921 року на Всеукраїнському соборі в Софії Київській. На нього не прибув жоден єпископ, лише 64 священники, 17 дияконів, а скликали його без дотримання канонічної процедури. Тоді собор вирішив провести висвячення єпископів через рукоположення самих священників. Протоієрей Василь Липківський став митрополитом УАПЦ, а його заступником обрали протоієрея Нестора Шараївського, який став Архієпископом Київським. Вони рукоположили 27 інших єпископів.

Тоді ж за головну засаду визначили, що "Українська православна церква є автокефальною, ніякому духовному урядові інших православних церков не підлегла і сама порядкує своїм духовним життям за провідництвом Святого Духа".

×