Така є легенда про родину Бетховенів. Хоч насправді жодних відомостей про те, що брати та сестри майбутнього композитора були сліпими, глухими чи розумово відсталими, немає. П'ятеро з них померли малими, а матір хворіла на туберкульоз.
Людвіг ріс у злиднях. У 4-річного сина батько виявив музичні здібності та зміркував: якщо в Європі гримить ім'я 17-річного вундеркінда Моцарта, то чого б не навчити грати на різних інструментах Людвіга й не заробити на цьому? Хлопця змушував вправлятися до виснаження і лупцював. У 8 років дитину повезли на концерт до Кельна. Усім казали, що їй лише 6. Але тріумфальним той виступ не став.
Із 13 років хлопець працює помічником органіста в капелі. Похмурий, мовчазний, з густою чорною чуприною, бідно вдягнений. На чиєсь в'їдливе зауваження відповів:
— Коли я стану видатним композитором, цього ніхто не помічатиме.
17-річним їде до Відня, щоб зустрітися з Моцартом.
— Цей юнак усіх змусить про себе говорити, — такий вердикт маестро.
Але повчитися у великого композитора не складається: у Бетховена захворіла мати, тож він мусить повернутися до рідного Бонна. "Бажання ще раз побачитися з нею було таке сильне, що усунуло зі шляху всі перешкоди, — писав Бетховен після смерті матері від туберкульозу. — Вона була мені найкращим другом". На Людвіга лягає тягар турбот про сім'ю, бо батько спився. Через перевтому юнак мав проблеми зі здоров'ям, перехворів на тиф і віспу. Він вирішує продовжити навчання у Відні. Починає займатися з Гайдном.
— Ваші твори дуже хороші, навіть чудові, але деколи в них трапляється щось дивне, похмуре. Бо ви й самі трохи понура та дивакувата людина. А стиль музиканта — це завжди віддзеркалення його вдачі, — одного разу мовив Людвігові вчитель.
Щоразу, перш ніж почати писати музику, Бетховен опускав голову в миску з крижаною водою. Якось композитор — уже кумир віденської аристократії — виступав у світському товаристві. Хтось із гостей почав розмовляти з дамою.
— Таким свиням я грати не буду! — обірвав гру митець.
Іншим разом він гостював у князя Ліхновського. Господар попросив, щоб композитор зіграв для гостей. Бетховен відмовився і замкнувся у кімнаті. Ліхновський наказав вибити двері. Гість обурився:
— Князю, тим, ким є я, завдячую лише собі. Князів є і будуть тисячі, а Бетховен — один-єдиний!
Якась пані запитала, чи часто він слухає опери Моцарта.
— Я не знаю їх, — відповів Бетховен. — Я взагалі неохоче слухаю чужу музику, щоби зберегти оригінальність.
Зате приятелям композитор ніколи не відмовляв у допомозі:
— Жоден із моїх друзів не зазнає біди, доки у мене є на шматок хліба. Якщо мій гаманець порожній і я не можу допомогти негайно, варто лише сісти за стіл і взятися до роботи. Невдовзі я матиму змогу виручити людину зі скрути.
У 30 років відлюдькуватий Бетховен закохався в аристократку 16-річну Джульєтту Ґвіччарді. "Мені стало легше жити, я частіше бачуся з людьми. Ця зміна — завдяки чарівності однієї милої дівчини. Вона кохає мене, а я — її. Це перші щасливі хвилини за останні роки", — пише він приятелеві.
Джульєтта приїхала з провінції й почала брати уроки в Бетховена. Той плати за це не бере. Дівчина дарує йому власноруч вишиті сорочки. Композитор присвячує їй "Місячну сонату" і вже подумує про шлюб. Але красуня захоплюється графом Венцелем Ґалленберґом. Той вважав себе композитором, а насправді крав мелодії в інших музикантів. Бетховенові наречена пише прощального листа: "Я йду від одного генія, який переміг, до іншого, котрий іще бореться за визнання. Я хочу бути його янголом-охоронцем". Через 20 років Джульєтта попросить у композитора грошей. Той відмовить.
Пропонував руку й серце немолодий уже Бетховен і юній співачці Маґдалині Вільман, але та назвала його потворним і напівбожевільним. Ніжна дружба пов'язувала Людвіга з ученицею Терезою Брунсвік. По смерті композитора знайшли його "Листа до безсмертної коханої". Адресата не зазначено, але тією коханою вважають Терезу.
У Бетховена прогресує глухота. Спершу йому дзвенить і шумить у вухах. Він зламав фортепіано, коли бив по клавішах, щоб почути свою музику. "Ти не повіриш, як самотньо і сумно провів я останні два роки: глухота, ніби привид якийсь, була зі мною всюди, я уникав людей, — пише він другові. — Коли б не ця хвороба! О, якби позбутися її, я б обійняв увесь світ!" Через переживання композитор був близький до самогубства. Але опанував себе: "Це ж безглуздя — залишити світ раніше, ніж я виконаю все, до чого відчуваю покликання".
1824 року Бетховен написав Дев'яту симфонію. Після її виконання публіка влаштувала авторові овацію. Він стояв спиною до залу й нічого не чув, доки одна із учениць не повернула його обличчям до слухачів. Оплески не вщухали так довго, що поліцейські чиновники зажадали тиші: так вітати можна було тільки імператора.
26 березня 1827 року Бетховен востаннє причастився. Була гроза. Кімнату осяяла блискавка. Бетховен розплющив очі, підняв праву руку, стис кулака і подивився суворо навколо. А тоді опустив руку на ліжко. Його очі закрилися, серце перестало битися.
Племінник композитора намагався застрелитися
Бетховен своїх дітей не мав. 1815 року помер його брат, і композитор почав опікуватися племінником Карлом. Хотів дати йому університетську освіту, але юнак не хотів учитися. Він тинявся по гральних закладах, залазив у борги. Улітку 1826 року зробив спробу застрелитися. Куля тільки зачепила його, зате дядько, дізнавшись про це, мало не вмер. Аби залагодити справи Карла, він поїхав із Відня. У дорозі захворів на плеврит. Повернувшись, попросив племінника привезти лікаря. Але той забув про доручення, схаменувся тільки за два дні. Три місяці організм композитора боровся з недугою.
Якось уночі хтось прийшов до Бетховена і так його засмутив, що митцеві погіршало. "Напад гніву, глибокі страждання, спричинені чорною невдячністю і незаслуженою образою, призвели до страшного вибуху. Здригаючись і тремтячи, він корчився від болю в печінці та кишківнику, — пише його лікар Ваврух. — Певно, до нього приходив Карл".
За заповітом Бетховена, його спадкоємцем усе одно став племінник.
64
ЗІ СТІЛЬКОХ зернят Людвіг ван Бетховен завжди заварював собі каву. Для порівняння: на чашку еспресо треба 42 кавові зернятка
1770, 17 грудня — Людвіга ван Бетховена охрестили. Припускають, народився 16 грудня в німецькому місті Бонн. Батько й дід були співаками у придворній капелі
1780 — навчається в композитора Крістіана Готліба Нефе, за два роки з'являється перший твір
1792—1802 — живе у Відні, набуває популярності
1796 — через запалення внутрішнього вуха починає втрачати слух
1802 — пише так званий Гейлігенштадський заповіт, де є слова: "О люди, які вважають чи називають мене неприязним, упертим, мізантропом. Які ж несправедливі ви щодо мене!"
1808 — настає цілковита глухота. Митець спілкується за допомогою листування. У ці роки пише найкращі твори, зокрема П'яту симфонію
1827, 26 березня — Людвіг ван Бетховен помер у Відні. Причин називають кілька: цироз печінки, отруєння свинцем, що його містили тогочасні ліки, ниркова недостатність
2 
1
Коментарі