Масове поховання жертв репресованих у 1937-1938 роках в Донецьку знаходиться на Рутченковому полі. У 1988 - початку 1989 року активісти донецьких правозахисних організацій "Донбас-88" і студентська група "Плюралізм" відправили запити в різні міські та обласні інстанції щодо масового поховання в Рутченково на південній околиці міста.
Приблизно в той же самий час - у другій половині 1988 року - виконком виділив саме цю територію під розвиток гаражного кооперативу "Текстильник".
Масштаби "діяльності" "секретного об'єкта" були настільки грандіозні, що витравити їх з пам'яті місцевих жителів було просто неможливо. На початку 1989 року частина шокуючих показань свідків була записана. Вони потребували фактологічному підтвердження, а при відсутності на той момент сприяння влади, ініціативу доводилося брати на себе активістам все тих же неформальних організацій, пише bessmertnybarak.ru.
8-го квітня 1989 року стало переломним в розслідуванні Рутченківського поховання. В той день активісти взяли в руки лопати і відразу під одним з гаражів виявили численні кісткові останки. На місце розкопок приїхав місцевий прокурор, який сказав, ставший в той день майже крилатим вираз: "А може це кістки собак?!".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Великий терор: жахливі репресії розпочалися ще за Леніна
Однак фахівцям археологам і антропологам було не важко впізнати людські останки і зупинити порушення кримінальної справи за фактом виявлення "невідомого" поховання обласною прокуратурою. Таку справу було порушено в квітні 1989 року. Майже одночасно почала працювати офіційна слідча комісія.
"У насильницькій смерті жертв ніхто не сумнівався - методично прострелені черепи, величезна кількість розкиданих куль - все це говорило про те, що ми натрапили на одну з горезвісних траншей "секретного об'єкта". Багато чого викликало шок навіть у бувалих археологів - наприклад, численні порожні пляшки з-під спиртних напоїв, в основному горілки, поховані разом з тілами жертв. Дати виготовлення на пляшках були довоєнні і повірити в те, що перед розстрілом засудженим наливали сто грам "для хоробрості" дуже важко. Виходить, що самі кати потребували цього допінгу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Більшість іноземців є організуючим початком шпигунства і диверсії" - як в СРСР боролися з вихідцями з інших країн
Інтуїція і перші результати підказували, що поховання було більш ніж масовим. В один день ми витягли не менш 60-ти черепів з одного шару, а під ним виднівся вже наступний. В якийсь момент нам просто нікуди було складати таку кількість людських останків. В одній з ям, в якій працював я, була виявлена група останків обгорілих. Добре відчувався запах гасу або бензину. Особистих предметів виявилося безліч: бритви, шахтарські жетони, натільні хрестики, гребінці і взуття чоловіче та жіноче фабрики Червоний трикутник. Якщо велика кількість взуття цілком зрозуміло, то зубні щітки, наприклад, наводили на роздуми про те, що жертви могли і не знати про майбутню екзекуцію. На одній із зубних щіток було навіть написана прізвище - Козловський, а на витягнутому з півстолітнього небуття портсигарі можна було чітко прочитати "покарати В. Д.". Подальше розслідування долі останнього призвело до висновку, що такий портсигар міг належати репресованому гірському інженеру з Кривого Рогу", - згадують учасники розкопок.
16 вересня 1989 року відбувся траурний мітинг та урочисте перепоховання останків 540 жертв.
5 серпня 1937 року вважають початком так званого Великого терору, під час якого в 1937-1939 роках в СРСР заарештували понад 1,7 млн людей. Більш як 700 тисяч із них були страчені. Саме з того часу почали працювати "трійки" - позасудові органи, які засуджували до розстрілу і вислання.
Під репресії потрапили "куркулі", "кримінальники", "контрреволюціонери" різних відтінків, "повстанці", "церковники", "шпигуни", "троцькісти", "диверсанти", "шкідники", "буржуазні націоналісти" – тобто й українська інтеліґенція, яка, за визначенням Сталіна, "не заслуговувала довіри".
3 
1
Коментарі