30 березня 1973 р. помер український публіцист, ідеолог українського інтегрального націоналізму Дмитро Донцов.
Gazeta.ua підготувала підбірку його цитат.
Націоналізм — це бунт проти особистого й гуртового егоїзмів. Бунт проти ідеології, яка ставить інтереси класу над нацією, національної меншості країни над автохтонами.
Нація, в якій воля до власного політичного ідеалу, до політичного чину ще не розвинена або розвинена рудиментарно, властиво, не є нація, а тільки нарід.
Жалість — ось де, властиво, правдива релігія москаля, релігія, від якої до "чрезвичайки" ближче, ніж спершу здається.
Демократія, про котру я говорю, – се демократія самодисципліни, вищих ідей, котрі, як "родина", "рідний край", "суспільна солідарність", роблять з агломерату різнобіжних воль один громадський організм вищого порядку.
Найбільш гнітять того, хто найменше вимагає.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 18 років без В'ячеслава Чорновола: 15 цитат видатного українця
Хто вірить, того не збити, не захитати в його вірі жодними людськими "доказами", той піде по воді, і не переконати його, що сила тягару тіла потягне його на дно.
Українська інтелігенція здавна носила на собі подвійну каїнову печать: власного духовного каліцтва та історичного каліцтва нації.
Мало носити в серці ідеал. Коли його не боронитиме запеклість фанатиків — цей ідеал перекреслить інша, чужа фанатична сила.
Безсила є та ідея, яка обмежується лиш "альтруїзмом" до себе, а позбавлена "скаженої злоби" проти чужого світу.
Ми може каліка серед націй. Як на обставини, серед котрих нам довелося жити, се й не дивно, але все ж – нація з великими історичними традиціями.
Дмитро Донцов народився 30 серпня 1883 р. в Мелітополі на півдні України. Сам називав цей край "нашою Америкою" — з огляду на мішанину народів і культур. Рід їхній нібито походив від козацького полковника Федора Донця, першого колонізатора Слобожанщини. Предки по материнській лінії — італійці. Зізнавався: "українця із мене зробили Гоголь, Шевченко, Куліш та Стороженко" — їхні твори були в батьковій бібліотеці. Донцов у 12 років осиротів. Навчається в реальній школі в Мелітополі. 1900 року переїжджає до Петербурга, де закінчує юридичний факультет університету. Рано зв'язується із соціал-демократами. За це двічі — 1905-го та 1907-го — ув'язнений у Лук'янівській тюрмі в Києві. 1909 року емігрує до Галичини. Донцов, із його темпераментом, був полум'яним соціалістом. І так само темпераментно пориває із соціалістами. Для них питання нації було другорядним, бо сповідували інтернаціоналізм.
Помер Донцов 30 березня 1073 р, на 90-му році життя у Монреалі в Канаді, де викладав українську літературу в університеті.
5 
35413
Коментарі
1