85 років тому, 15 жовтня 1929 року народився сербський письменник Милорад Павич. Можна багато говорити про постать письменника та про його творчість, однак ніхто не скаже про нього краще, ніж він сам.
Милорад Павич. Автобіографія
"Я письменник уже дві сотні років. Далекого 1766 р. один Павич, видав у Будимі свою збірку віршів і відтоді нас вважають письменницькою родиною.
Народився я 1929 р. на узбережжі однієї із чотирьох райських річок о 8:30 ранку під знаком Терезів (підзнак Скорпіона), за ацтецьким гороскопом - Змія.
Уперше зазнав бомбардувань у 12 років. Удруге у віці - 15 років. Поміж тими двома бомбардуваннями я уперше закохався і під німецькою окупацією примусово вивчив німецьку. Тоді ж я потайки навчився англійської від одного пана, який курив люльку з духмяним тютюном. У той же час я вперше забув французьку (пізніше я забував її ще двічі). Нарешті, на одній псарні, куди я потрапив, ховаючись від англо-американського бомбардування, один російський емігрант, царський офіцер, почав мені давати уроки російської з книжок Фета і Тютчева. Інших російських книжок у нього не було.Тепер я думаю, що вивченням мов було до певної міри перевтіленням у різноманітних заворожених звірят.
Я любив двох Іоанів - Іоанна Дамаскіна і Іоанна Золотоустого (Хризостома)
У моїх книжках я реалізував набагато більше любові, аніж у своєму житті. Лише за одним винятком, який і досі триває. Ніч у сні солодко прилипала до обох моїх щік.
До 1984 р. я був найменш читаним письменником у своїй країні, а від того року поспіль - найбільш читаним.
Я написав роман у вигляді словника, другий у вигляді кросворда, третій - у вигляді клепсидри і четвертий - у вигляді довідника гадання картами Таро Я намагався якнайменше перешкоджати тим романам. Вважаю що роман - це рак. Існує завдяки своїм метастазам. З кожним днем я дедалі менше є автором своїх уже існуючих книжок, але дедалі більше майбутніх, яких можливо, так ніколи і не напишу.
На мій подив мої книжки дотепер перекладені 66 разів на різні мови. Словом, я не маю біографії. Маю лише бібліографію.
Критики у Франції та Іспанії відзначили що я - перший письменник XXI ст., а жив я у ХХ ст., коли треба було довести невинність а не провину.
Найбільше розчарувань від життя я спізнав від перемог. Перемога не виплачується.
Я знав що треба торкатися живих рукою.
Я нікого не вбив. Зате мене вбили. Задовго до смерті. Для моїх книжок було б краще, якби їх автор був якимось турком чи німцем. Я був найвідомішим письменником найненависнішого народу у світі - сербського народу.
XXI ст. для мене почалося avant la date 24 березня 1999 р. коли НАТО впродовж 78 днів бомбардувало Белград та Сербію. Відтоді Дунай, на берегах якого я народився вже не судноплавний...
Гадаю, що Бог осипав мене безмежною милістю, подарувавши мені радість писання, але тією ж мірою покарав мене, либонь, що через ту таки радість".
3 
1
Коментарі