28 квітня 1945 року на околиці села Меццегра в провінції Комо партизани розстріляли диктатора Беніто Муссоліні, який правив Італією 21 рік. Наступного дня тіла Муссоліні, його коханки Клари Петаччі разом з тілами ще п'ятьох страчених фашистів були повішені на глум натовпу за ноги на автозаправці в Мілані.
Після висадки союзників 10 липня 1943 року на Сицилії і перших бомбардувань Риму 19 липня проти Дуче Великої Італії Беніто Муссоліні виступила не лише офіцерська еліта, але і його найближче оточення. 24 липня він вперше за роки Другої Світової війни був змушений скликати Велику фашистську раду, яка звернулась до короля з проханням відновити свої конституційні повноваження у повному обсязі. Наступного дня за розпорядженням Віктора Еммануїла III главою уряду став генерал Бадольйо, а Муссоліні був заарештований і доставлений на гірський курорт Абруццо.
Коли 10 вересня німецькі війська увійшли в Рим, а генерал Бодольйо і королівська сім'я втекли на південь Італії, Муссоліні був звільнений групою німецьких парашутистів-десантників на чолі зі Отто Скорцені і доставлений в Мюнхен. За підтримки німців 12 вересня в містечку Сало було оголошено про створення Італійської соціальної республіки на чолі з Муссоліні, яка контролювала більшу частину Аппенінського півострова. Проте з відступом німців в Альпи під натиском наступу союзників Республіка Сало фактично припинила своє існування. 26 квітня 1945 року Муссоліні виголосив у Мілані останню публічну промову і зі своєю коханкою Кларою Петаччі, кількома соратниками у супроводі німецькому конвою вирушив у бік Швейцарії.
Наступного дня конвой був затриманий партизанами біля озера Комо - в обмін на вільний пропуск німців, вони арештували всіх італійців, серед яких були ідентифіковані понад п'ятдесят фашистських лідерів та членів їхніх сімей. Про арешт Муссоліні та Петаччі було оголошено по міланському радіо і наступного дня головнокомандуючий гарібальдійськими бригадами партизан Луїджі Лонго віддав наказ про страту дуче. Його виконав один з керівників партизанського підпілля Вальтер Аудізіо.
Щодо подальших подій існують різні версії учасників подій, проте однозначно відомо наступне. 28 квітня 1945 року Вальтер Аудізіо сказав Муссоліні, що начебто має перевезти його і Петаччі в безпечне місце. Зупинившись на безлюдді, Аудізіо наказав Муссоліні вийти і о 16-10 розстріляв в його й Петаччі, яка добровільно стала поруч з дуче. При цьому двічі автомат і один раз пістолет давали осічку. Останніми словами дуче були: "Стріляй мені в груди".
Вранці тіла Муссоліні, Петаччі разом з тілами ще п'ятьох страчених були відвезені в Мілан, де їх скинули на площі Лоретто. Розлючений натовп плював на трупи, закидав їх овочами, бив і нівечив, після чого на найближчій автозаправці тіла повісили на м'ясних гаках вниз головою. Близько другої години дня за наказом американських військових тіла були зняті для проведення розтину. В трупі Муссоліні було виявлено сім куль, а аналіз мозку і огляд тіла не виявив жодних ознак сифілісу, хвороби, яка, як вважалося, була причиною його екстравагантних і божевільних вчинків.
1 травня Муссоліні і Петаччі були поховані на міланському цвинтарі Музокко (Чімітеро Маджиоре) в безіменній могилі на ділянці для бідних. На Великдень 1946 року тіло Муссоліні було викрадене групою фашистів і перепоховане 1 вересня 1957 року у сімейному склепі в містечку Предаппіо.
2 
1
Коментарі