29 років тому цього дня українського поета, дисидента Василя Стуса направили у карцер табір 389/36 біля села Кучино Пермської області, де за кілька днів оголосив сухе голодування і згодом помер при нез'ясованих обставинах.
Восени 1972 року Василь Стус був заарештований і засуджений на п'ять років примусової праці і три роки заслання за "антирадянську агітацію і пропаганду". Весь термін ув'язнення перебував у концтаборах Мордовії. Більшість віршів, що Стус писав у концтаборі, вилучалася і знищувалась, лише деякі потрапили на волю через листи до дружини.
По закінченню строку в концтаборі Стуса в 1977 році вислали в село Матросове Магаданської області, де він працював до 1979 року на золотих копальнях.
Повернувшись восени 1979 року до Києва, він приєднався до гельсинської групи захисту прав людини. Незважаючи на те, що його здоров'я було підірване, Стус заробляв на життя, працюючи робітником на заводі. В травні 1980 був знову заарештований і засуджений на 10 років примусових робіт і 5 років заслання.
Він відмовився від призначеного йому адвоката Віктора Медведчука, намагався сам здійснити свій захист. За це Стуса вивели із зали суду і вирок йому зачитали без нього.
Перебуваючи у концтаборі в Кучино, йому заборонили бачитися з родиною. Однак його записи 1983 року вдалося переправити на Захід.
28 серпня 1985 року Стуса відправили до карцеру за те, що читаючи книгу в камері, він сперся ліктем на нари. На знак протесту він оголосив безстрокове сухе голодування.
В ніч 3 на 4 вересня він помер, можливо, від переохолодження. Його поховали на табірному цвинтарі с. Борисово. Прохання родини перевести тіло додому відхилили на тій підставі, що не вийшов термін ув'язнення.
5 
1
Коментарі
4