6 травня 1860 року Джузеппе Гарібальді разом з 1200 своїми прихильниками відплив з Генуї на захоплених напередодні кораблях "П'ємонт" і "Ломбардія" до Сицилії, яку захопив 30 травня. Він правив островом протягом двох місяців від імені короля Віктора Еммануїла і у вересні повністю завоював Королівство Обох Сицилій.
Джузеппе Гарібальді народився 4 липня 1807 року в Ніцці в родині моряка і сам у молодості був моряком, дослужився до посади капітана бригантини. У 1833 році він вступив до таємного товариства "Молода Італія", яке ставило за мету звільнення з-під влади Австрії, об'єднання Італії в єдину державу і проголошення республіканського правління. Після невдалої спроби 1834 році захопити П'ємонт учасники "Молодої Італії" зазнали переслідувань, і Гарібальді, засуджений на батьківщині до страти, переховувався у Франції, Тунісі, Бразилії. В 1842 році Гарібальді сформував в Уругваї "Італійський Легіон", який взяв участь в громадянській війні на боці ліберальної коаліції.
В 1848 році, коли в Північній Італії розпочались антиавстрійські виступи, Гарібальді з 54 соратниками повернулись на батьківщину і висадились в Ніцці. На той час Італія складалась із 8 монархій, 7 з яких, за винятком Сардинського королівства, були васалами Австрійської імперії. У Мілані Гарібальді сформував корпус, що тривалий час воював проти австрійців. Наполегливість Гарібальді і його ентузіазм зробили його надзвичайно популярним, і в грудні він був обраний до римського парламенту. До квітня 1849 року Гарібальді із загоном півтори тисячі чоловік продовжував боротьбу проти австрійців, однак був змушений рятуватись втечею спочатку в П'ємонт, а потім до США. В 1854 році він повернувся в Європу і поселився на невеличкому острові Капрера.
29 квітня 1859 року Австрія напала на Сардинію і її прем'єр-міністр Камілло Кавур переконав Гарібальді взяти участь у війні. Здобувши низку гучних перемог, він був налаштований йти маршем на Рим, однак після того, як Сардинія віддала Франції Савойю і Ніццу в обмін на підтримку у війні проти Австрії, генерал Гарібальді відмовився від чину, звання депутата і, захопивши у генуезькому порту два судна, 6 травня 1860 року із 1200-ми добровольцями і чотирма гарматами відплив до Сицилії.
Розбивши неаполітанські війська, Гарібальді з армією чисельністю вже 18 тисяч захопив столицю острова Мессіну, де 20 липня проголосив себе диктатором, що діє від імені сардинського короля Віктора Еммануїла. Через два місяці за підтримки сардинського флоту війська Гарібальді висадились поблизу Неаполя і 6 вересня захопили його, змусивши Франциска II Бурбона, останнього короля Обох Сицилій, рятуватись втечею. У результаті плебісциту, проведеного в жовтні, Королівство Обох Сицилій, найбільше державне утворення Апеннінського півострова, припинило своє існування і приєдналося до Італії.
Гарібальді зажадав призначити себе намісником Південної Італії, однак отримав відмову і, відмовившись від будь-яких інших посад, вернувся на Капреру.
Після об'єднання Італії в кінці XIX століття територія колишнього Королівства Обох Сицилій продовжувала зберігати певну своєрідність в економічних, соціальних, культурних і мовних аспектах і отримала загальну назву Південна Італія. До сьогоднішнього дня вона значною мірою асоціюється з низьким рівнем розвитку, аграрним укладом життя, засиллям каморри і мафії.
3 
1
Коментарі