— На Івайла Купайла ми брали кухвайку й штани, набивали бур'яном. Ставили на патикові біля річки. Коло нього гуляли, співали й бавилися, — розповідає 81-річна Олена Ананійчук із села Грабово Кодимського району Одеської області. — Я вбиралася за молоду, накладала вінка на голову. А подруга — в штани, сорочку й була за молодого. Ну і буцімто ідем до сельсовєта розписуватися й пили могарич.
Купала — найбільше свято літа. Відзначають його в ніч на 7 липня. У давнину день знаменував космічний шлюб сонця і землі, поєднання чоловічого і жіночого начал. Із цими мотивами пов'язані купальські пісні та ритуали. У прадавні часи воно було приурочене до дня літнього сонцестояння — 22 червня. З прийняттям християнства на землях Київської Русі купальські святкування поступово посунулися в календарі й остаточно закріпилося за днем Різдва Івана Хрестителя.
Головний атрибут купальських обрядів — Купайло — велика плетена лялька, вбрана в сорочку, кашкет й чоботи. Йому до пари могли робили й Марину чи Маринку — в плахті, прикрашали її намистом із вишень.
— Колись ми плели великого такого Івана Купала зі звіробою, — говорить 82-річна Ольга Дідичук з села Пиріжне Кодимського району. — Хлопці рвали траву такими великими пучками, а ми брали й мотузками зв'язували так як хрест і він грубий виходив.
Пригадує, що дівчата несли з піснями Купайла до річки, а хлопці намагалися його в них відібрати. Наприкінці свята Купайла мочили в річці, потім розривали й кожен ранком ніс додому жмут купальського звіробою. Розкидали по городі, над огірками й гарбузами. Вірили, що так будуть добре й довго родити, аж до осені.
В селі Бокове Любашівського району на Одещині Купайла робили з будяка. Його встановлювали на вигоні, в центрі.
— Десь зійде будяк біля хати і то я його поливаю, щоб він ріс гарний, крислатий, — каже жителька Бокового Ксенія Вітвіцька, 82 роки. — Сходилися дівчата. Йдемо нариваємо цвітів і кругом того будяка сідаємо і плетемо вінки.
Її сусідка 45-річна Тетяна Мироненко і сьогодні прикрашає купальський будяк цукерками, бубликами, стрічками й букетиками квітів.
— У кого був хазяїн Іван, тому обов'язково ставили будяк на дверях. У мене батька так звали, то раз такого будяка поставили, що ранком й двері не могли відчинити, — розповідає жінка про звичай вітати цього дня іменинників.
В інших селах робили Купайла з кропиви. Іще бувало в центрі майдану встановлювали зрубане деревце берези, сосни, клену, верби або вишні. Дослідники припускають, що в давнину вони уособлювали світову вісь або світове дерево, що поєднувало небо, землю й підземелля. Межа між ними в купальську ніч зникає.
— Кажуть, що на Івана Купайла цвіте папороть. Як хто її побачить, той буде щасливий усе життя. Але я так не разу й не бачила, — розповідає Олена Ананійчук. — Цвіт папороті дарує людині щастя, гроші й успіх на весь вік.
Вірили, хто побачив цвіт папороті розумітиме мову тварин і птахів, читатиме думки інших людей.
— Ноччу та квітка папороті цвіте, в лісі. То треба туди йти самому, а це не привєтствовалось, бо сильно там лякає щось, — розповідає Ольга Дідичук. — Іще говорили, що можна знайти скарби. Але вони можуть бути закляті. Хто копатиме яму, того може присипати землею. Або потім статися з людиною нещастя.
У купальську ніч небезпечними стають відьми. Вони перекидаються на чорну кішку, видоюють у корів молоко, шкодять людям і лякають дітей.
— Вони на Купала теж купаються, але не в річці. Під ранок голими обливаються водою біля колодязя, — розповідає Тетяна Мироненко.
Щоб уберегти худобу від відьом, радять у поріг хліва застромити серпа чи косу, обсипати обійстя свяченим маком, коровам на роги й хвости зав'язати червоні нитки.
Вважали, якщо пересипати дорогу насінням льону чи коноплі, то відьма не зможе перейти її.
66-річний Володимир Побережний із села Грабово Кодимського району Одещини каже, що за його молодості дівчата на купальське свято вдягалися в довгі білі "гребінні" сорочки із самотканого полотна, розпускали коси і з пісням ходили навкруги купальського вогню. Хлопці цілу ніч стрибали через вогонь, намагаючись переплигнути найвище полум'я.
— Колись там стояла така здорова колиска і цілу ніч колисалися. Була й качеля така, крутилася. Якийсь чоловік одвічав за то і брав плату, найчастіше — яйцями, — говорить Володимир Побережний.
Олена Ананійчук згадує, що веселилися до ранку. На світанку опудало Купайла спалювали, й всі обов'язково мали скупатися.
— На річці в нас стояла мельниця з колесом, то ми там купалися. Робили це голими — щоб бути здоровими, — додає Ананійчук.
Переплигування через багаття, купання та гойдання в давнину символізувало очищення трьома елементами стихій — вогню, води й повітря.
Вінок кидають на баштан
— Пам'ятаю з подругами запустили на Купала вінки на ставок. У однієї вінок поплив не як у всіх — у сторону Одеси. Вона вийшла заміж і зараз там живе, — розповідає Ксенія Вітвіцька з села Бокове Любашівського району Одеської області. — А я кинула — покрутився і вернувся назад. Так і вийшло, з першим чоловіком розійшлася, вернулася додому і з дідом своїм прожила 44 роки.
На купальських вінках дівчата ворожили на майбутню долю. Опівночі їх треба було зняти з голови й пустити на воду. Інколи до вінка встромлювали запалену свічку, примовляли "пливи вінок за водою, пливе доля за тобою". Плин річкою освяченою полум'ям свічок надавав ритуалу ворожіння урочистості й таємничості.
— Купальський вінок — гарний оберіг від відьом, — каже Тетяна Мироненко з Бокового. — Їх плетуть перед гуляннями дівчата із квітів і трав. Потім приносять додому і чіпляють у хліві. Іще вінки кидають на баштан, щоб гарно родили кавуни й дині. Захищають господу від граду й бурі.
На Купала вінками прикрашали стовпи біля колодязів. Обплітали цямриння. Вірили, що купальської ночі такий вінок захищає колодязь від відьом, а винесений ранком на поле чи город сприятиме дощам, збереженню вологи в землі й гарним урожаям.
8 
35413
Коментарі