"Замок хочете подивитися? — недовірливо дивиться через окуляри отець Олександр із села Рихта, що за 10 км від Кам"янця-Подільського. — Як ви про нього взагалі дізналися?"
Батюшка втихомирює півдюжини своїх собак і запускає на обійстя. Його він винаймає у професора Хмельницької академії побутового обслуговування Володимира Павлова.
Посеред двору стоїть замкова вежа XVI ст. У її склепінчастих підвалах отець Олександр тримає закрутки, а на верхньому ярусі — всілякий непотріб. Трохи далі, в саду, є місце, де починався підземний хід. Його давно засипали, щоб діти не намагалися дійти під землею до Кам"янця — за місцевими переказами, начебто він веде аж туди.
— Який Кам"янець! — сміється батюшка. — Хід виходив до левади за сільським цвинтарем.
Левадами на Поділлі називають хутори.
На сусідніх подвір"ях стоять іще три башти, щоправда, без дахів. Мокнуть під дощами й заростають бур"янами. Цього року їм виповнюється півтисячоліття: в середині ХІХ ст. на руїнах замку знайшли таблицю з датою "1507".
Місцевих селян залишки замку не надто обходять. Їх більше цікавить млин над річкою Жванчик, що колись гримів на всю область. У 1990-х він так занепав, що багато туристів-аматорів саме його вважали рештками замку. Млин почали відроджувати, хоча годі довідатися, хто його новий власник.
У XV ст. повз Рихту проходив Волоський шлях, яким татари пробиралися на Поділля. Хроніки фіксують ординські напади 1502-го, 1503-го, 1507-го, 1511-го та 1513-го років. Для захисту конче потрібен був замок. І його збудували: форпост 13х50 м із чотирма баштами по кутах та мурами завтовшки 1,5 м. Із двох боків — урвища.
До середини XVII ст. селом і замком володіли магнати Лянцкоронські. А 1672-го він разом з усім Поділлям перейшов до турків. Гарнізон яничарів стояв у Кам"янці, а в замку в Рихті нові господарі влаштували конюшні. Звідти виганяли стада на пасовиська над річкою Кізею. Коли 1699-го край повернувся до Речі Посполитої, фортифікації в селі були в жалюгідному стані. Подільському воєводі Стефанові Гумецькому довелося їх відбудовувати майже заново. Улюбленою резиденцією магната стала саме Рихта, хоча він володів іще 88 селами та 11 містами.
Яничари пограбували замок і вбили 54 чоловіки залоги
Турецька границя була поряд — у хотинському замку на межі із залежним від султана Молдавським князівством стояли яничари. 1762-го їхній ватажок Кара-Ахмет повів на Рихту численний загін. Переляканому комендантові замку Осинському турки пообіцяли зберегти життя — і він відчинив браму. Нападники пограбували фортифікацію і вбили 54 чоловіки залоги.
У 1840-х Рихта переходить до польського історика та письменника Костянтина Підвисоцького. На замчищі зводять палац. Перед ним викопують став, а навколо садиби розбивають парк.
Підвисоцький був затятим колекціонером. Він зібрав понад 4,5 тис. картин і гравюр та майже стільки ж рукописів і книг. Але по його смерті Рихта завмерла. Новий власник села, пан Рожаловський, у палаці облаштував лікарню.
"Больница села Рыхта еще в начале своего существования прославилась своей угрюмостью и холодными стенами, — писала 22 травня 1907 року газета "Подолія". — С течением времени положение здесь еще более ухудшилось, и число лиц, желающих записаться в больницу, дошло до минимума. Причина такого сокращения то, что больным приходится прямо-таки голодать в больнице... Например, вместо положенных утром молока и булки, подают чай и ржаной хлеб. И приходится больным, волей-неволей, выходить в село и просить прохожих подать хотя бы "білих сухарів поїсти".
Нині в палаці розташована сільська амбулаторія.
3 
1
Коментарі
3