"Радянські стоматологічні кабінети були катівнями"

Дієве знеболювальне лікарі намагалися винайти не одне століття. Найбільше потерпали пацієнти дантистів. Вони часто непритомніли, а бувало, й помирали від больового шоку.

Засипати хворий зуб товченим "мемфіським каменем" — одним із різновидів мармуру, а потім залити оцтом радив давньоримський письменник Пліній Молодший. У результаті утворювалася кислота, що справді мала легку знеболювальну дію. Але той самий автор мав у своєму арсеналі й екзотичні рецепти. Приміром: "Зварити серця 46 жаб в олії і класти його у вухо з того боку, де болить зуб". Якщо стільки жаб під рукою не було, можна вдовольнитися змішаним із жиром послідом горобців або ворон. І теж запхати у вухо.

У XVIII ст. цілителі радили обгортати хворий зуб пергаментом із написаною молитвою святому Антипу. Або ж засунути в дірку в зубі живу вошу, поцілувати віслюка, відкусити голову живій миші чи прополоскати рот ранковою сечею дитини.

Усе змінилося 1831 року: щойно отриманий хлороформ — речовина, що пригнічувала діяльність нервової системи, — викликав справжній фурор. Достатньо було його вдихнути — і людина засинала. Та невдовзі з"ясували, що хлороформ надто небезпечний для здоров"я. Німецький хірург Каппелер описав 101 смертний випадок через його використання. "Пацієнтка кілька разів вдихнула хлороформ і померла від паралічу серця", — згадує один із них. Або ще: "Одразу після видалення зуба пульс у пацієнтки зник. Штучне дихання, холодний душ, електричні розряди в груди результату не дали".

Наприкінці XIX ст. американський стоматолог Вільям Холстед як знеболювальне почав застосовувати кокаїн. Він став першим препаратом, що справді полегшував муки пацієнтів. Але кокаїн був дорогим і викликав залежність. Холстед підсів на цей наркотик і врешті-решт мусив лікуватися. Така ж доля спіткала чимало його колег. 1906-го винайшли "новий кокаїн" — новокаїн. Цей препарат не викликав залежності, був менш токсичним і значно дешевшим. Його використовували у всьому світі до 1943 року: у Швеції тоді розробили ефективніше знеболювальне — лідокаїн. До радянської стоматології він дістався всередині 1960-х, а загального поширення набув щойно у 1990-х.

Голка зі шприца злетіла і ввіткнулася в горло

— Радянські стоматологічні кабінети були катівнями, — згадує 49-річний киянин Володимир Чумак. — Якось у 1980-х мені мали видаляти нерв. Лікар спробував вколоти знеболювальне. Голка зі шприца злетіла і ввіткнулася мені в горло. Пішов наступного разу. Знеболювальне не подіяло. Я кричав від болю, а лікар твердив, що боляче бути не може. Я аж замахнувся на нього. І на моїй медичній картці тоді з"явився надпис: "Психічно неврівноважений. Кричить на лікарів".

Наступні 20 років Володимир Чумак до стоматологів не ходив. Наважився лише нещодавно — нічим не міг вгамувати зубний біль:

— Перед кабінетом мене трусило, обливався потом. Але було геть не боляче, хоч і нерв видалили, і дві пломби поставили. Не дивно, що нинішні діти менше бояться дантистів, ніж їхні батьки.

На одному з інтернет-форумів користувач Коромисло згадує про свою пригоду з радянською стоматологією. Коли мав 10 років, лікар поклав йому в корінний зуб миш"як і забув дістати. "Через півтора тижня все почало нестерпно боліти, — пише Коромисло. — Виявилося, мені повністю роз"їло той зуб і по два сусідніх з обох боків. Тепер живу з п"ятьма вставними".

Бормашина і трактор "Беларусь"

Під радянську бормашину я вперше потрапив при проходженні медкомісії в армію. Направили мене до стоматолога. У коридорі стоматполіклініки довжелезна черга. На прийом записували із 7-ї ранку, а кабінети відкривалися о 8-й. На кожного пацієнта в дантиста було 7 хв. Анестезію пропонували не всім і не завжди.

Радянську бормашину створили конструктори трактора "Беларусь". Її робочий звук нагадував ревіння підбитого бомбардувальника. Системи охолодження в ній не було. Коли дантист свердлив зуб, у пацієнта з рота валив дим. На вустах — присмак горілих кісток і паленого м"яса.

Уже в армії не так давно запломбований зуб знову дав про себе знати. До стоматолога в нашій частині — старшого лейтенанта — черг не було. Зубів солдатам він не лікував, а відразу виривав. Потім сидів і розгадував кросворди. Десь за півроку його змінила лікар-жінка. Вона, навпаки, боролася за кожен зуб. Якось поклала мені миш"як, щоб убити нерв. Наступного дня треба було прийти на пломбування. Але на ранок нашу роту раптом відправили готувати танкодром до навчань. Відпрошувався в ротного — треба миш"як витягнути.

— Выполнять приказ! — була відповідь.

Під обід у мене почала пухнути щока. Надвечір рознесло зовсім. Із полігона ми приїхали пізно вночі. Ранку я ледь дочекався.

Її звук нагадував ревіння підбитого бомбардувальника

— Ви чому не прийшли вчора? — сплеснула руками лікарка.

Пояснив. Не повірила — радянський офіцер не може так вчинити. Хай там як, але той зуб я втратив.

За радянських часів похід до кабінету стоматолога відтягувався як тільки можна. До хворого зуба прикладали змащену горілкою ватку або шматочок сала чи анальгін. І вже коли ледь не на стіну дряпався від болю, біг до поліклініки. А рвали там зуби так, що кров била фонтаном.

Востаннє я лікував зуби років п"ять тому. Болю не відчував. Бо тепер використовують не електричну, а турбінну бормашину. У ній струмінь стиснутого повітря обертає бор зі швидкістю 350 тис. разів на хвилину — удесятеро швидше, ніж у радянській. Тому й без болю — немає вібрації і тиску на зуб.

— Років на десять вистачить, — сказав лікар, поставивши мені зубний протез. — А там, може, уже й вирощувати зуби навчаться.

Цар-стоматолог Петро I вирвав 73 зуби

Під вигаданим іменем Петро Михайлов 1697 року московський цар Петро І подався до Голландії, аби побачити останні досягнення європейської науки. Якось прогулюючись Амстердамом, він зупинився біля закладу одного цирульника. Той виривав людям хворі зуби кінчиком чайної ложки або шпаги. Цар так захопився такою майстерністю, що попросив дати йому кілька уроків. Цирульник погодився лиш за чималі гроші.

І вже невдовзі до царя у готель почали йти голландці, яких мучив зубний біль. "Він майстерно виривав хворі зуби. Кожному відвідувачеві платив за це по шилінгу", — пишуть автори книги "Седая старина Москвы". Так Петро І став першим російським дантистом. Видалення зубів стало його великим захопленням. Він завжди мав при собі щипці для виривання зубів й інструменти для огляду ротової порожнини. У санкт-петербурзькому музеї етнографії зберігаються 73 зуби, власноруч вирвані Петром І.

×