У школі Надію Рум'янцеву дражнили артисткою. Вона постійно хуліганила, видумувала різні витівки.
-Бешкетувала, щоб мене поважали однолітки, - згадувала акторка. - А як інакше можна було заявити про себе дівчинці вкрай низького росту й незначної статури?
Майбутня зірка мала зріст 1,51 м.
1947-го Рум'янцева закінчила школу із золотою медаллю та вирішила вступати до студії при Центральному дитячому театрі у Москві. Вибрала монолог Фамусова із п'єси Олександра Грибоєдова "Горе з розуму", й екзаменатори одразу її прийняли. Із першого курсу грала на сцені. Згодом перевелася на третій курс ВДІКу. Там закохалася у свого ровесника Володимира Шурупова. Вони побралися до закінчення інституту. Та союз протривав недовго.
- Раптом Володимирові запропонували поїхати під Свердловськ, у закрите атомне містечко, - казала Надія. - А я тільки-но почала зніматися. І сказала: "Володя, ти можеш собі уявити: я поїду, буду там грати, але хто це побачить? Припустимо, ми 10 років там працюватимемо, а потім повернемося. І кому ми будемо потім потрібні?"
Розлучилися без скандалів. Володимир зібрав валізи і поїхав до Свердловська. А через кілька років під Рум'янцеву писали сценарії. Фільми "Дівчата", "Нескорені" та "Королева бензоколонки" зробили з неї зірку всесоюзного масштабу.
Якось у гостях Надія познайомилася із Віллі Хштояном. Він працював у Міністерстві зовнішньої торгівлі. Мініатюрна, на рік молодша блондинка скорила дипломата. Того самого 1967-го вони одружилися. Рум'янцева швидко потоваришувала із чоловіковою донькою від першого шлюбу - 10-річною Кариною. А своїм друзям говорила:
- Я познайомилася зі своєю дочкою.
Невдовзі керівництво запропонувало Віллі їхати за кордон торговельним представником. Рум'янцева залишила кіно і разом з чоловіком вирушила до Малайзії, а потім до Єгипту та Лівану.
-У мене тоді був багаж ролей. І я думала: "Ну, буде ще одна роль і що далі?. Моє головне покликання ?" бути поруч із чоловіком. Я добре засвоїла, хто у нас голова родини. Він не повинен казати: "Я чоловік Надії Рум'янцевої". Це я повинна говорити: "Я дружина Віллі Вартановича".
За 15 років, які Рум'янцева прожила за кордоном, на батьківщині про неї не забували. Про акторку розповідали різні байки. Казали, що вона спилася, сидить у в'язниці за валютні махінації, переїхала до Америки. А Надія сяяла на дипломатичних раутах ?" вивчила кілька іноземних мов і вільно спілкувалася з іноземцями.
- На одному прийомі дивлюся: навколо дружини зібралася юрба, - згадує Хштоян. - Я своєму співробітникові кажу: "Піди подивися, що там Надя розповідає". Той перевірив: "Усе гаразд, Надія Василівна травить анекдоти".
До СРСР подружжя повернулося у середині 1970-х. Надію Рум'янцеву запросили вести дитячу телепередачу "Будильник".
Вона багато працювала на дубляжі. Озвучувала мультфільми із циклу "38 папуг". Її голосом говорили Ніна, героїня Наталі Варлей у "Кавказькій полонянці", Одрі Хепберн у комедії "Як украсти мільйон", рабиня Ізаура й усі дівчата в серіалі "Твін Пікс". У кіно знімалася рідко. Коли Ельдар Рязанов надіслав їй сценарій фільму "Небеса обітовані", акторка відмовилася грати.
- Цей фільм не залишає людям надії, - пояснювала. - Актор повинен нести світло, добро й любов. Якщо цього немає, тоді навіщо знімати таке кіно.
Одного літнього вечора 1996-го у квартирі 66-річної актриси пролунав дзвінок. Заглянувши у вічко, вона побачила розкішний букет і відкрила двері. У дім увірвалися двоє грабіжників. Один з них крикнув:
- Застрелю, швидко давай гроші!
-Стріляй. Може, з мене гроші посиплються, - відповіла.
Розлючений злодій ударив її по голові. На крик дружини прибіг Віллі. У молодості він займався боксом й швидко скрутив бандитам руки. В останні роки акторка страждала від тяжкого головного болю, часто непритомніла. Травма спровокувала у неї хворобу головного мозку.
Надія та Віллі переїхали жити на дачу в селище Калчуга на Рубльово-Успенському шосе. Рум'янцева захопилася садівництвом, стала вирощувати квіти. Наприкінці зими 2008-го у неї погіршилося здоров'я. Її поклали до лікарні, але хвороба прогресувала. 78-річна Надія Рум'янцева померла на руках у чоловіка.
Після стрічки "Дівчата" акторку назвали "Чарлі Чапліном у спідниці"
Коли 1961-го знімали фільм "Дівчата", на роль головної героїні - куховарки Тосі Кисліциної претендували десятки акторок. Та побачивши на пробах 31-річну Надію Рум'янцеву, художній керівник фільму Михайло Ромм сказав:
- Играть будет эта пичуга.
Артиста на роль бригадира лісорубів Іллі Ковригіна підбирали під Рум'янцеву. Актор Микола Рибніков, аби отримати роль, зумів за два тижні радикально схуднути. Але із партнеркою не потоваришував: він хотів зніматися у фільмі зі своєю дружиною Аллою Ларіоновою. Та для неї ролі не було. Рум'янцева Рибнікова постійно дратувала. На зйомках весь час сварилися. Дійшло до того, що він ніяк не міг зобразити у кадрі палкі почуття. Кілька сцен довелося переробити. Повага до Надії прийшла під час зйомок у Ялті. Там у 30-градусну спеку знімали зимову тайгу: Рибніков задихався у своєму кожусі та валянках, а Надя хоч би що.
Роль Тосі принесла Рум'янцевій всесвітню популярність. Фільм одержав призи на кінофестивалі в Единбурзі й на молодіжній програмі в Каннах. 1962-го на міжнародному кінофестивалі у Мар-дель-Плата в Аргентині Надії дали приз за кращу жіночу роль. Західні газети називали її "Чарлі Чапліном у спідниці". Американські режисери навіть хотіли запросити її до Голлівуда.
-Я про ці запрошення нічого не знала, ?" говорила Рум'янцева. ?" Мені про них ніхто не розповідав. Виявляється, американцям казали, що я дуже зайнята.
1930, 9 вересня - Надія Рум'янцева народилася у селі Потапово Смоленської області у родині єгеря
1948-1950 - акторка центрального Дитячого театру
1952 - дебют у фільмі "Назустріч життю" - грає ученицю токаря. Аби краще передати характер своєї героїні, актриса пішла до ремісничого училища, де місяць вивчала токарську справу
1955 - закінчує Всесоюзний державний інститут кінематографії. Працює у Театрі-студії кіноактора
1960 - отримує Другу премію для акторів на Всесоюзному кінофестивалі у Мінську за фільм "Нескорені"
1975-1990 - знімається у фільмах "Ау-у" (1975), "Жонатий холостяк" (1983), "Стерв'ятники на дорогах" (1988), "ЧП районного масштабу" (1990)
2005 - остання роль - бабуся Марія Іванівна у комедії "Несподівана радість"
2008, 8 квітня - помирає у Москві. Похована на Ваганьковському кладовищі
8 
1
Коментарі
1