Рим, весна 1916-го. Уже відомий і скандальний 35-річний художник Пабло Пікассо не може відірвати очей від сцени. Там танцює молодша на 10 років балерина Ольга Хохлова з Ніжина.
— Із такими, як вона, треба одружуватися, — попереджував його Сергій Дягілєв, засновник трупи Російського балету.
— У ній є мудрість і спокій, — захоплювався Пікассо. — А це куди більш рідкісний дар, ніж уміння танцювати. Її неприступність воістину аристократична.
Він малював кожну жінку, яка з'являлася в його житті. Ольгу — теж. Вона просить зображати її в реалістичній манері, бо футуризму і кубізму, що прославили художника, не розуміє. Її цікавить не так мистецтво, як слава Пікассо.
— Чи може художник стати серйозним чоловіком? — допитувалася у матері митця, вирішуючи, чи виходити заміж за нього.
— З моїм сином, який створений тільки для самого себе, не може бути щаслива жодна жінка, — відрізала та.
Відповідь балерину спантеличила. Але вибору вже немає. Дягілєв зібрався на гастролі в Латинську Америку. Додому їй, доньці полковника царської армії, не вернутися — там революція. Й Ольга Хохлова, розуміючи, що краще шлюб із відомим художником, ніж клопітне життя балерини, зважується стати мадам Пікассо. Їх повінчали у російській православній церкві в Парижі.
— Ти маєш стати модним художником і малювати портрети багатих і впливових замовників, — казала Ольга чоловікові.
Спершу закоханий Пабло в усьому її слухається. Подружжя поселяється у квартирі в центрі Парижа. Заставляють її меблями з червоного дерева. Ольга та Пабло відвідують прийоми й бали. Але триває світська ідилія недовго. Художник каже:
— Маскарад закінчений, мені треба працювати.
У майстерні відновлює той хаос, що супроводжував його все життя і тільки в якому міг творити. Усюди розкидає різні предмети, свої роботи. І постійно працює, навіть ночами. Ольга, прагнучи цілком заволодіти чоловіком, час від часу влаштовувала скандали. Пікассо не хотів себе обтяжувати умовностями, що заважали творчості. Замкнувся в собі. Часто розповідав про французького художника XVI ст. Бернара де Палісі. Той розпалював камін своїми меблями.
— Це горіння в ім'я мистецтва. Я кинув би у піч і дружину, і дітей, аби не згас у ній вогонь, — повторював Пабло.
Він зненавидів жінку. І це почуття до неї втілював у роботах. У серії картин, присвячених кориді, зображував її то у вигляді коня, то старої мегери. Половину їх велетенського ліжка заслав старими газетами.
— У нас навіть різні смаки, — казав художник.
— Ольга любить чай, тістечка й ікру. Ну а я? Я люблю каталонські сосиски із квасолею.
Навіть народження сина Пауло не врятувало шлюбу. Вихід один — розлучення.
— Вона занадто багато від мене хотіла, — пояснював причини розриву. — Це найгірший період у моєму житті.
Як шкодував Пікассо, що колись підписав шлюбну угоду. Згідно з нею, він мав віддати дружині половину статків і картин.
— Ти запевняєш, що любиш мене, — говорив Ользі. — Цілком можливо, але любиш, як шматок смаженої курки, намагаючись обгризти його до кістки.
Вони так офіційно і не розлучаться, продовжуючи жити разом. Художник не хотів ділитися грішми.
У січні 1927-го в натовпі Пабло побачив вродливу дівчину із сіро-блакитними очима. Схопив її за руку:
— Я — Пікассо. Ви і я разом зробимо великі речі.
Марі-Терез Вальтер, так її звали, було 17 років. Вона нічого не знала ні про мистецтво, ні про Пікассо. Мала вигляд дитини, слухалася і підкорялася в усьому
46-річному Пабло. "У житті художника почалося найбільше сексуальне захоплення, що не знало ні табу, ні кордонів", — пише один із його біографів.
— Я поділяю жінок на богинь і килимки для підлоги. Й особлива радість перетворювати перших у других, — казав Пікассо.
Ольга не витримала присутності суперниці під одним дахом і разом із сином утекла від чоловіка. До кінця життя вона з відстані стежила за його любовними пригодами. Померла від раку на самоті 1954 року в курортному місті Канни на півдні Франції.
— Ось тепер вона справді зникла, — сказав Пікассо, дізнавшись про її смерть.
На похорон він не прийшов, а невдовзі вдруге одружився із коханкою Жаклін Роке, молодшою на 46 років. Жінка називала його Мій Бог і запевняла, що Пікассо не можна залишати самотнім у його віці. Доглядала за ним — на старість хворого, сліпого, майже глухого — до смерті. Найдорожчий художник світу помер 8 квітня 1973-го у 91-річному віці.
За кілька секунд до агонії Пікассо прийшов до тями.
— Ви досі неодружені, лікарю? — посміхнувся.
— Одружуйтесь. Шлюб — чудова річ.
Сім жінок у житті найдорожчого художника
— Життя продовжують тільки жінки і праця, — любив казати Пабло Пікассо.
Із появою кожної нової жінки у житті митця змінювався його художній стиль.
1904–1912 — Фернанда Олів'є — перша натурниця, яку малює Пікассо, перебравшись до Парижа. Вони живуть разом, часто голодують. Художник експериментує: то збільшує кисть натурниці, то вкорочує їй ногу, форми наче обрубані сокирою. Це — початок кубізму. "Я малював те, про що думав, а не те, що бачив", — казав митець. Найвідоміша картина того періоду — "Дівчинка на кулі".
1912–1915 — Марсель Умбер. Її Пікассо називав Євою. На картинах малює гітарою, скрипкою — розквіт кубізму. Жодного реалістичного портрета. Єва померла від туберкульозу у 30 років.
1916–1927 — Ольга Хохлова — перша дружина художника. У творчості переважають реалізм і неокласицизм.
"Дві жінки, які біжать пляжем" — найвідоміша картина того періоду.
1927–1958 — Марі-Терез Вальтер. Для неї художник купив великий будинок. 1935-го вона народила Пікассо доньку Майю. У його картинах домінують плавність і м'якість форм. Це період сюрреалізму. "Дівчина перед дзеркалом", "Жінка з квіткою"— це портрети Марі-Терез. 1977-го повісилася у гаражі.
1936–1945 — Дора Маар. Пікассо лупцює її — йому подобається малювати, коли вона плаче. У творчості художника з'являється ключовий аспект — зображення мінотавра. Тоді ж малює "Герніку", присвяченну бомбардуванню іспанського міста Герніки. У період Другої світової війни у нього багато пацифістських полотен. Дора після розриву з художником лікується у клініці душевнохворих.
1943–1953 — Франсуаза Жіло. Їй — 21, йому — 62. Пікассо малює сюрреалістичних фавнів, русалок, кентаврів. 1947-го вона народила йому сина Клода, за два роки — доньку Палому. Водночас художник підтримує стосунки із двома попередніми коханками. Франсуаза через це покидає його.
1954 — Жаклін Роке стала другою дружиною Пікассо. Вона — останнє його натхнення. 17 років малює тільки її. Ці портрети позначені абстрактністю. За 13 років після смерті Пікассо Жаклін застрелилася.
Коментарі
6