У квітні 1913-го 26-річний поручик Петро Нестеров їхав потягом із Варшави до Києва. У Варшаві нещодавній випускник військово-авіаційної школи протягом чотирьох місяців опановував французький моноплан "Ньюпор-IV", який щойно взяла на озброєння російська армія. Нове призначення льотчика — очолити в Києві ХІ корпусний загін 3-ї авіаційної роти.
Нестеров їхав у вагоні ІІ класу. Але завдяки пільгам "состоящим на действительной службе военным и морским чинам" він заплатив як за ІІІ клас — 7,20 руб. Стільки ж коштував квиток дружини Діни. Діти Рита й Роман теж мали преференції: перша їхала безкоштовно, а за другого заплатили чверть вартості дорослого квитка — 1,80 руб. Загалом виходило 16,20 руб. За ці гроші на Бессарабці можна було придбати чотирьох добрих індиків. Потяг прибув на перон о 7.35. Носій допоміг доправити речі до візника, який дожидав клієнтів біля входу на вокзал.
Льотчик із родиною оселяється на Печерську — в будинку N5 на вул. Московській. Щоранку до під"їзду підлітало чорне службове авто. Нестеров стрибав у машину та вирушав у бік Святошина — околиці Києва, де був розташований Сирецький військовий аеродром. Новий командир авіаторів дивував начальство оригінальними ідеями. Наприклад, запропонував залучити його загін до артилерійських навчань у Дарниці в липні 1913-го. У ті часи вважали, що авіація годиться лише для повітряної розвідки. Проте підлеглі Нестерова, піднявши літаки над територією "супротивника", почали коригувати вогонь артилерії. Завдяки цьому навідники гармат накривали цілі, яких не бачили із землі.
Невдовзі поручик Нестеров на чолі групи з трьох літаків здійснює переліт за маршрутом Київ–Остер–Ніжин–Київ. Це був перший у світі груповий переліт строєм. До свого літака Нестеров запрошує відомого київського кінооператора Володимира Добржанського. Зафільмовані ним із висоти 1500 м українські краєвиди стали першою у світовому кінематографі видовою "повітряною" кінострічкою. Її з успіхом демонструють у кінотеатрі Антона Шанцера на Хрещатику, 38. У Ніжині льотчики зробили посадку, аби заправитися. Серед місцевих жителів, які збіглися подивитися на літаки, був і 7-річний Сергій Корольов, майбутній конструктор перших у світі супутників Землі та космічних ракет. Саме тоді він "захворів" небом.
Найбільшою проблемою тодішніх авіаторів було те, що під час польоту двигуни часто стихали. Літак падав, а пілот гинув: парашутів іще не існувало. Нестеров вирахував, що двигун, який зупинився, згодом знову можна увімкнути після спеціальної повітряної фігури — замкненого кола.
Виконавши його, льотчик зможе ввімкнути двигун і врятувати життя. Протягом літа Нестеров готується до здійснення на літаку так званої мертвої петлі. Ніхто в світі не зважувався на таке. Лише французький льотчик Адольф Пеґу виконав фігуру, подібну до літери S. На Сирецькому аеродромі (нині територія авіазаводу) щодня збиралося чимало людей, які спостерігали за піруетами військових пілотів-випробувачів. Так було й 27 серпня 1913 року. О 6-й вечора Нестеров сів у новенький "Ньюпор-IV", злетів на висоту 1000 м, вимкнув двигун і стрімко ввійшов у піке. На позначці 600 м увімкнув двигун, круто пішов угору, тоді перевернув літак догори колесами й знову пікірував. Глядачі заціпеніли. Лише коли пілот пішов на посадку, вибухнули оплески. Наступного дня газета "Биржевые ведомости" повідомила: "За полет вниз головой поручику Нестерову угрожает 30 суток ареста". Але 31 серпня сміливець одержав звання штабс-капітана і… заборону виконувати "мертву петлю".
За полет вниз головой поручику Нестерову угрожает 30 суток ареста
— Мне было четыре года, — згадувала Маргарита Петрівна, донька авіатора. — В то лето папа часто брал нас с мамой на аэродром. Мы наблюдали за его полетами, любовались изящными спусками по спирали. Однако мертвые петли он не делал — начальство категорически запрещало ему это.
Нестеров планує зайнятися авіаційним бізнесом. У травні 1914-го за його кресленнями московський завод "Дукс" розпочинає будівництво унікального літака зі змінюваним кутом атаки крил. Але реалізацію задумів змушені були відкласти: починається Перша світова війна. 26 липня 1914 року київський авіазагін відправляють на фронт. Штабс-капітан Нестеров опиняється в Жовкві — теперішньому райцентрі на Львівщині. Він проявляє себе й тут. Приміром, помітив, що з 12-ї до 15-ї життя на ворожих аеродромах завмирає — льотчики й техніки обідають. Отже, у цей час можна без ризику приземлитися й підпалити австрійські літаки. Потім йому спала на думку ідея прорізати під заднім сидінням дірку й кидати на ворожі об"єкти каміння. Згодом вирішує, що краще вдарити літак супротивника колесами власної машини. Так Нестеров відкрив новий спосіб ведення бою — повітряний таран. І вперше в історії його застосував.
Над Жовквою по кілька разів на день кружляв австрійський льотчик-розвідник барон Фрідріх фон Розенталь. Керівництво 3-ї російської армії було обурене.
25 серпня у вестибюлі колишнього замку короля Яна ІІІ Собєського у Жовкві Нестеров пообіцяв генералу Михайлові Бонч-Бруєвичу — майбутньому радянському діячеві — атакувати ворожого розвідника. Наступного дня, коли над містечком знову з"явився австрійський біплан "Альбатрос" із фон Розенталем, Нестеров вирішує атакувати. Барон починає тікати від переслідувача. Нестеров наздоганяє його, заходить ззаду і згори й ударяє колесами своєї машини. "Альбатрос" врізався в землю. Нестеров розвернувся й узяв курс на Жовкву. Але на зворотному шляху знепритомнів. Пілот розбився біля села Воля-Висоцька через рік після своєї "мертвої петлі". На його честь її називають "петлею Нестерова".
Київ початку XX ст. був одним із авіаційних центрів Європи. Місцеве товариство повітроплавання очолював професор Київського політехнічного інституту Микола Делоне. Активним учасником групи у 1913–1914 роках був і Петро Нестеров. У місті починали свою діяльність авіаконструктори Георгій Адлер, Федір Андерс, Федір Билінкін, Дмитро Григорович, Василь Йордан, Костянтин Калінін, Олександр Карпека, брати Євген, Іван і Андрій Касьяненки, Олександр Кудашев, Олександр Свєшніков, Ігор Сікорський, Федір Терещенко. Польоти членів товариства жителі міста вибігали на Володимирську гірку та Дніпровські кручі. Товариство повітроплавання збиралося на засідання в будинку N8 на вул. Пушкінській. Та кам"яниця збереглася дотепер, проте пам"ятної дошки на ній не встановлено.
1887, 15 (27) лютого — Петро Нестеров народився в російському місті Нижній Новгород. Батько — штабс-капітан Микола Нестеров, мати — Маргарита Нестерова, домогосподарка
1906 — закінчує з відзнакою Михайлівське артилерійське училище в Петербурзі. Отримує призначення у Владивосток. Там одружується з Діною Галецькою. Невдовзі народжуються діти Маргарита й Роман
1911, серпень — здійснює перші польоти на планері власної конструкції
1912 — закінчує військово-авіаційну школу в Гатчині під Петербургом. 5 жовтня складає іспит на звання військового льотчика
1912, жовтень–1913, лютий — у Варшаві опановує новий моноплан "Ньюпор-IV"
1913, 26 квітня — починає виконувати обов"язки начальника ХІ корпусного загону 3-ї авіаційної роти в Києві
1914, 8 вересня — гине біля села Воля-Висоцька неподалік Жовкви на Львівщині, здійснивши перший у світі повітряний таран. Посмертно нагороджений орденом св. Георгія IV ступеня. Похований у Києві на Аскольдовій могилі. Родині призначили найвищу в імперії пенсію — 1890 руб. на рік
1951 — райцентр Жовква на Львівщині перейменовано на Нестеров. Історичну назву місту повернено 1992-го
2 
1
Коментарі
3