У 1920-х молодий учений Олександр Яценко натрапив на ще дореволюційні дослідження про спроби схрещування швіцької породи корів, яку завозили зі Швейцарії, та сірої української.
Він продовжив селекціонування, й уже в третьому поколінні худоба мала більшу масу тіла й давала більше молока. Нова порода отримала назву лебединської — від міста Лебедин на Сумщині, де відбувалося схрещування. Корови невибагливі й витривалі, серед них було багато рекордсменок.
— Найбільш видатною була корова Ленда, — розповідає 69-річна Віра Миненко з Інституту тваринництва НАН України. — 1936 року вона за 300 днів дала 12 623 кілограми молока жирністю 4,2 відсотка. А добовий надій становив 68,6 кілограма. З молока, що вона давала за рік, можна виготовити 620 кілограмів масла. А сама важила 580 кіло.
Під час Другої світової війни поголів"я корів лебединської породи перегнали на схід. Тих, яких не встигли евакуювати, забивали, аби не дісталися німцям. Нині лебединська порода поширена передусім у Сумській та Чернігівській областях.
3 
1
Коментарі
2