Із трьох імен першого президента Туреччини Мустафи Кемаля Ататюрка тільки перше дали йому батьки. Іншими двома його назвали за заслуги. У 13 років учитель військової школи прозвав "Кемалем" — талановитим, а за чотири роки до смерті йому присвоїли прізвище Ататюрк — батько турків. Його портрети й нині висять у кабінеті кожного турецького чиновника. У великих містах Туреччини стоять його статуї. А згадка про його недоліки, як-от пияцтво, карається в"язницею.
19 травня 1881 року в грецькому місті Салоніки, що належало Османській імперії, дружина бідного торговця деревиною Алі Різа Ефенді народила незвичайно красивого хлопчика — із блакитними очима й темно-русявим волоссям. Через три години після його появи на світ батько, за старовинним звичаєм, махнув над спадкоємцем старовинною шаблею, і дав йому поширене в турків ім"я Мустафа. Він був його четвертою дитиною, троє старших померли малими.
Мустафу віддали до місцевої релігійної школи. Учитель розповідав дітям про велич османів, які захопили півсвіту і затвердили там волю Аллаха. Справді, Османська імперія, крім Анатолії, займала території сучасного Єгипту, Лівії, Іраку, Палестини, Аравії, Болгарії та Македонії. Але те, що Мустафі доводилося бачити в рідних Салоніках, де 90% жителів були греками, ніяк не збігалося з почутим на уроках. Криві та брудні вулички турецького кварталу не були величнішими за христианські — з прибраними та відносно широкими прямими вулицями. Жінки там ходили впевнено, з неприхованим чадрою обличчям.
Коли хлопець був у третьому класі, помер батько. Мати із 8-річним сином та двома доньками-немовлятами переїжджає в передмістя на ферму до брата Хуссейна. Мустафа недовго доглядав там за отарою: через два роки він повертається в місто до батькової сестри і продовжує навчання. У 12 років його з відмінними оцінками відправляють у військову школу — ту, де він із легкої руки вчителя став Кемалем.
У гостях в одного офіцера-викладача він уперше закохався — в його 8-річну доньку Еміне. Релігійні звичаї не дозволяли їм бачитися, але Мустафа іноді приходив ввечері під її віконце в двір. Дівчинку вражав пишний мундир курсанта. Якщо він у такі юні роки вже офіцер, думала вона, то його чекає велике майбутнє.
— Ти народжений, щоб стати султаном, — прошепотіла одного разу.
Він блискуче складає іспити з математики та географії, непогано володіє французькою. А щоб зняти напругу, відвідує шинки, де вподобав анисову горілку. Пізніше цей напій доведе його до смерті.
У 17 років він уже кращий випускник-сержант. У характеристиці директор ліцею написав: "Надзвичайно здібний і самовпевнений". Із нею Кемаль вирушає до Стамбульської військової академії.
Служачи в Дамаску, в Сирії, він засновує серед офіцерів революційну групу "Батьківщина і свобода", яка поширювала ідеї молодотурків — прихильників конституційної монархії. 1908 року в результаті військового перевороту молодотурки захоплюють владу. Заколот Першого армійського корпусу в Стамбулі змусив їх покинути столицю. Майор Мустафа Кемаль рятує революцію — він очолює штаб 100-тисячної Армії визволення, яка успішно штурмує Стамбул. Повернення молодотурків призвело до встановлення військової диктатури на чолі з колишнім однокурсником Кемаля Енвером-пашею. Той бере курс на союз із Німецькою імперією і підпорядкування армії німецьким офіцерам. Мустафа Кемаль критикує Енвера за це в приватних листах. Аби позбутися незручного офіцера, диктатор відправляє його влітку 1909 року спостерігачем на військові маневри у Францію. Там Мустафа почав курити сигари й перестав носити турецьку червону шапочку-феску.
Після повернення на батьківщину наступні п"ять років він бере участь у війнах у Північній Африці та Балканах проти італійців і болгар. За успіхи його, майора, призначають військовим представником у болгарській столиці — Софії. Після вибуху Першої світової війни влітку 1914-го Мустафу Кемаля відкликають до Стамбула. Він обороняє від англо-французького десанту ворота столиці — Дарданелли.
— Я не наказую вам наступати, я наказую вам померти! — казав він солдатам.
Одного разу куля потрапила в нього, але застрягла в кишеньковому годиннику. Після успішно відбитого штурму Мустафа отримує звання "паша" — генерал. Та його перемоги на Балканах і Кавказі не могли вберегти Османську імперію від капітуляції, яка сталася після поразки Німеччини. 30 жовтня 1918 року Франція та Британія захопили більшість території імперії й зажадали від султана здати флот і розпустити армію.
Навесні 1919-го султан направляє Мустафу Кемаля усмирити партизанів у східній Анатолії — противників іноземного вторгнення. Прибувши туди, він зрозумів, чому турки чинять опір: окупанти відбирають худобу та продовольство на потреби своєї армії. Кемаль не став знищувати повстанців, а в невеликому містечку Анкарі організовує Товариство захисту прав. За рік воно переростає в турецький парламент — Велике національне зібрання. Делегати оголошують Анкару столицею країни, а себе — вищим державним органом.
— Наша влада не демократична, не є соціалістичною або ісламською, вона повністю відрізняється від описаних у книгах, — заявив він, виступаючи перед депутатами.
Хоч на переговорах із Леніном, стверджує протилежне й отримує від Радянської Росії понад 100 тис. гвинтівок і 3500 кулеметів. Після трирічної боротьби з інтервентами, 24 липня 1923 року, Англія, Франція, Італія визнають владу Ататюрка в Туреччині в кордонах, що існують донині. Велике зібрання скасовує монархічне правління. Замість Османської імперії постає Турецька республіка.
Він уперше закохався в 8-річну дівчинку
Кемаля тричі обирали президентом країни. Військовий, він так і не зміг запровадити демократичний лад — занадто високою була його популярність. Якось один студент запитав його:
— Як ви ставитеся до того, що в Європі вас вважають диктатором?
— Якби я був диктатором, ти б не задав мені цього питання, — відповів Ататюрк.
Він прагнув перебудувати Туреччину в, як сам говорив, цивілізовану країну. Заборонив використовувати іслам у політичній боротьбі, а також комуністичну партію — щоб не "підбурювали суспільство безвідповідальними ілюзіями". Чиновників і військових закликав носити європейські костюми. Жінки отримали рівні з чоловіками права.
Сам брав участь у розробці нового турецького алфавіту — на латинській основі замість арабської. 1934-го Ататюрк скасував прізвиська та звання в іменах і замінив їх прізвищами. Кожен громадянин міг обрати його за власним бажанням, на кшталт Розумний, Багатий, Чесний. Були й такі, хто обирав прізвище Той, у кого немає п"яти пальців, або Власник ста коней. Президент сам написав підручник історії. Згідно з ним, тюрки були творцями всіх найдавніших цивілізацій.
Ататюрк у своїй країні ще за життя став іконою.
— Мені нудно до сліз, — зізнався одного разу. — Я виконую свою роботу за одну годину, а потім у мене невеликий вибір: іти спати, читати, грати в більярд із собою або байдикувати в очікуванні обіду.
Він перебрався у вже провінційний Стамбул, де любив гаяти час у кафе на мисі. Звикнувши змолоду до алкоголю, він не зміг відмовитися від цієї звички. 10 листопада 1938 року Мустафу Кемаля раптом пронизав різкий біль — дав про себе знати цироз печінки. Біля його ліжка зібралися його десять прийомних дітей: троє хлопців і сім дівчат. Відкривши очі на мить, 57-річний Ататюрк устиг сказати:
— Мир вам, — і замовк назавжди.
Мустафа Кемаль був жонатий два з половиною роки
Перед Першою світовою війною, перебуваючи на дипломатичній службі в Софії, Мустафа Кемаль часто бував на офіційних прийомах. Одного разу на балу-маскараді в османському посольстві він познайомився з донькою військового міністра Болгарії Димитріаною Ковачовою. Вони танцювали й розмовляли до ранку. Скоро він здружився з родиною Міті, як він називав кохану. Міністр навіть дозволив Мустафі брати доньку на заміські прогулянки. Коли ж мова зайшла про шлюб, Міті запитала думку батька.
— Я швидше дозволю відрубати собі голову, ніж видам доньку за турка, — була його відповідь.
На наступний прийом у посольстві генерал Ковачов із донькою вже не прийшов.
29 січня 1923 року Мустафа Кемаль одружився з Латифі Ханим. Їхній шлюб тривав до 5 серпня 1925-го. Чому вони розлучилися, є загадкою. Рідних дітей засновник Турецької республіки не мав.
3 
1
Коментарі
1