— Спиридон сонце повертає із зими на літо, а зиму — на мороз. Це зараз уже не святкує в нас ніхто, а от мої батьки його знали, — каже 85-річна Тамара Чорна з села Андрієво-Іванове Березівського району на Одещині. — Цього дня Сонце переходить на другий бік. Дня добавляє на курячий скок. Від Спиридона ночі потроху меншають, а дня помалу додається. Добре, якщо світить сонце. Так Спиридон показує, що рік буде врожайний і на все хороший.
25 грудня християни східного обряду відзначають день святителя Спиридона Тримифунтського. Народився він на острові Кіпр наприкінці ІІІ ст. Був пастухом і мав велике стадо худоби. Не шкодував нічого для нужденних. Прославився гостинністю й милістю до подорожніх. З часом проявив дар чудотворця, зцілював хворих. Вгамовував природні стихії і викликав дощ у посуху.
За візантійського імператора Костянтина І став єпископом міста Тримифунта — тепер Саламін поблизу Афін у Греції. Помер близько 348 року. Мощі зберігаються на грецькому острові Корфу, десниця — у Римі. До святого Спиридона звертаються з молитвою про здоров'я, з проханням посприяти одужанню дітей, а також захистити від заздрісників, чарівників і відьом.
В Україні Спиридона шанували як провісника погоди на цілий рік. Українці — аграрії з діда-прадіда, тому передбачення для них було важливе.
— Од Спиридона до Рожества 12 днів. То треба ті 12 днів пильнувати, яка буде погода, — розповідає 80-річна Валентина Прима із села Левадівка Березівського району. — Каждий день рано тра встать і дивиться. Яка погода 26-го — така буде і в січні, 27-ме позначає лютий. І так пошло далі всі місяці. 7 січня, на Рожество, буде определяться погода на грудень.
Так спостерігала протягом багатьох років. Підмітила, що характер погоди зранку відповідає початку місяця, вдень — другій декаді, вечір — кінцю місяця.
На Одещині досі за "цибулиним календарем" передбачають дощові й засушливі місяці майбутнього року.
— Беру шість цибулин і розрізаю навпіл. Виходить 12 чашечок-половинок. Це буде в мене на 12 місяців, — говорить 79-річна Тетяна Кравчина із села Олексіївка Березівського району. — На кожну кінчиком ножа солі сиплю. Дивлюся — яка чашечка пустить сік, той місяць дощовий. Ще такого не було, щоб не сходилося.
На Дніпропетровщині підмічали — коли віхола чи ожеледиця на Спиридона, то наступного року гарний медозбір. На Харківщині цього дня різали в садку гілки вишні, яблуні або груші. Вносили до хати, ставили у відрі з землею на покуті. Якщо до Різдва на них з'явиться цвіт, то "і жизнь цвістиме цілий год".
На Житомирщині вірили, що святий Спиридон захищає від висипів і чиряків. Тому заборонялося свердлити отвори й робити дірки, щоб не було ран і прищів.
У східних і південних районах України ходили в садок "лякати" дерева, що не родили. Хазяїн замахувався на рослину сокирою і казав: "Не будеш родить — буду рубить". Ще примовляли: "А я тебе поливаю, а я тебе доглядаю, а ти шкодуєш мені яблучка дать? Я тебе зрубаю, на тріски потешу й у печі спалю, тіко не вродиш мені".
В Охтирці на Сумщині вдосвіта трясли фруктові дерева. Примовляли: "Як падає сніг, щоб так влітку сипалися з тебе яблука".
В українській народній традиції день святого Спиридона пов'язували зі збільшенням активності Сонця, його "відродженням". Перед тим відбувалося сонцестояння — 21–22 грудня.
Слов'яни цей день проводили по-особливому. З часом більшість прадавніх звичаїв перейшла до свят різдвяно-новорічного циклу. Залишки язичницьких вірувань і обрядів можна побачити в ритуалах, приурочених до Спиридонового дня.
Дослідник Йосиф Вархол писав, що українська молодь Словаччини збиралася в період зимового сонцестояння на святкові вечорниці. Дівчата приносили продукти, з яких готували вечерю. Пекли обрядовий хліб — ламаник. Ділили руками між собою. Це символізувало "смерть старого сонця".
Парубки підпалювали куделю, щоб до наступного вечіркового сезону виготовили іншу. Це символізувало "відхід старого й народження нового сонця".
На початку ХХ століття вважали, що цього дня можна вигнати з домівки пацюків, мишей, тарганів. До схід сонця замітали в хаті. Особливо слідкували, щоб не залишилося сміття по кутках. Зметене спалювали на перехресті доріг, попіл розкидали на чотири сторони світу.
На Поліссі ловили шкідників, садовили у старий постіл і тягнули на двір "за три межі". При тому голосили, як за покійником: "Помер, помер мій Івашечку-букашечку! На кого ж ти нас покидаєш? Як же ми без тебе будем жити?" Cуворо забороняли cміятися при цьому. Вважали, тоді вигнання "погані" не відбудеться. На Черкащині на Спиридона загадували, щоб миші не їли соломи й не точили зерна.
За прадавніми уявленнями, в переломні для природи моменти межа між світами зникає й можна позбутися зайвого чи небажаного. Таким часом була ніч і ранок на Спиридона. Якщо викинути старі та зламані речі, з ними підуть задавнені проблеми й негаразди.
10 міст із 26 квітня по 28 травня 2009-го відвідала делегація Елладської православної церкви, що привезла в Україну мощі святого Спиридона. Побували в Рівному, Луцьку, Тернополі, Чернівцях, Вінниці, Миколаєві, Сімферополі, Луганську, Донецьку та Запоріжжі.
"Пішов на могилу відьми, виліз на хрест"
"Був колись такий чоловік, що не боявся відьом, називався Спиридон. Парубок такий гарний, що дівки так і бігали за ним. До нього горнулася одна дівка, а він — ніяк! А вона була відьма й сказала: "Ось я тебе в цю ніч задушу!" — переповідали легенду про святого Спиридона на Харківщині.
Прийшла відьма душити Спиридона, на кішку обернулася й очима засвітила. Тільки скочила на груди чоловікові, а він її — за хвіст та об землю — бух. Убив і в рів закинув.
"Як довідалися відьми, постановили розірвати Спиридона на шматки, — йшлося в оповідці. — Наступила ніч — ще темніша, як попередня. Спиридон пішов на могилу відьми, виліз на хрест і сів на ньому, щоб не встала з гробу. Підходять відьми до могили, ходять кругом, ходять — не бачать його.
Коли це вбита відьма прорекла: "Сидить на моєму хресті, і я не можу встати!" Тоді вирішили зібрати 12 недогарків свічок, щоб спалити хрест і схопити Спиридона.
Назбирали недогарки, засвітили й почали палити хрест. Святий Спиридон говорить: "Господи, укороти ніч хоч трошки, щоб хрест не перегорів до ранку, а то мені — смерть!"
Тільки він це сказав, заспівали півні. Відьми розлетілися на всі боки, а Спиридон остався живий. Ото Бог укоротив ночі для святого Спиридона, і так воно навіки залишилося".
3 
35413
Коментарі