Адмірал Хорті чверть віку очолював Угорське королівство

 

Міклоша Хорті називали "адміралом без флоту в країні без моря". Майже чверть століття — із 1920-го до 1944-го — Угорщина була королівством без короля. А її регентом — тимчасовим правителем — був останній головнокомандувач австро-угорського флоту адмірал Хорті. Курйоз стався тому, що після Першої світової Угорщина звузилася до своїх етнічних меж, та й то обкраяних, і втратила вихід до моря.

Він народився 18 червня 1868 року в угорському місті Кендереші. Був п"ятим із дев"яти дітей землевласника Іштвана Хорті й Паули Халаші. З юності мав інтерес до військової справи, тож 1886-го в чині кадета йде служити на флот. У 32 роки він капітан першого рангу й командир корабля. 1900-го його перевели до військово-морського відомства у Відні — для співпраці з депутатами угорського парламенту. Донька одного з них, Маґда Пурґлі, виходить за Хорті заміж. Магда молодша на 14 років. У них народилося четверо дітей: Маґда, Паула, Іштван і Міклош.

Невдовзі Хорті отримує чин флігель-ад"ютанта імператора Франца Йосифа І. У 1901–1914 роках він служить при дворі й супроводжує Франца Йосифа на полюванні. На початку Першої світової капітан третього рангу Хорті командує крейсером "Новара". У боях на Адріатиці проти французів та італійців був поранений, оглох. У лютому 1918-го отримує чин адмірала й очолює флот, який скоро перестане існувати: у жовтні двоєдина імперія розвалилася. Адмірал Хорті передає флот новоствореній югославській державі — Королівству Сербів, Хорватів і Словенців, іде у відставку й повертається до родини.

В Угорщині вибухає революція. У Будапешті комуністи на чолі з Белою Куном проголошують Угорську Радянську Республіку. У місті Сегеді засідає Національний уряд. Хорті створює для нього військо. У фільмі Довженка "Щорс" є епізод: червоного партизана батька Боженка питають, куди наступати. Він відповідає: "На Венгрію!" Справді, Червона Армія йшла через Україну на поміч угорським комуністам. Але загрузла в боях із військами Симона Петлюри. Тим часом хортисти приборкали своїх комуністів.

супроводжує на полюванні імператора Франца Йосифа

У лютому 1920 року Національні збори обрали адмірала Міклоша Хорті правителем королівства. Згодом депутати пропонували йому корону, але він відмовився бути королем. Але водночас не допустив до угорського трону й останнього імператора Австро-Угорщини Карла I.

Недолюблював фашистів, однак знайшов спільну мову з Гітлером: обоє не любили комуністів. Вступивши на боці Гітлера у війну, Хорті вже 1942 року зрозумів, що її програно. Неохоче виконував угоди з фюрером, не давав депортувати з Угорщини понад 450 тис. євреїв.

Старий Хорті шукав собі наступника. Ним міг бути син Іштван — льотчик. Але Іштван загинув на Дону 1942 року. Тоді ж Хорті таємно налагодив зв"язки із Британією та США, пізніше — із СРСР. 1944-го він оголосив про вихід Угорщини з війни. Гітлер розлютився й окупував Угорщину. Регент не скорився і в жовтні 1944 року сформував антифашистський уряд. Будапешт повстав проти німців. Гітлер придушив повстання, а Хорті змусив зректися влади на користь Салаші, лідера угорських фашистів.

Колишнього регента ув"язнили в замку Хіршберґ у Баварії, де мали вбити за наказом Гітлера. Та начальник охорони пожалів Хорті. 1945 року його полонили американці. Він чекав суду в Нюрнберзі. Проте його не визнали злочинцем і відпустили. 1948-го Хорті з родиною виїхав до Португалії, де й помер 9 лютого 1957 року. 1993-го його останки перепоховали в Угорщині, в родинному склепі в Кендереші.

×