Ексклюзиви
Четвер, 28 листопада 2013 18:30

"Я ніколи не вважав "Плейбой" журналом про секс"

— Із вами все гаразд? — восени ­1948-го голлівудський фотограф Том Келлі звернувся до симпатичної дівчини у білій сукні.

Вона дивом уникла аварії, у якій зіткнулися п'ять автівок. Зайшлася нервовим плачем.

— Їхала на прослуховування. Я актриса-початківець. А тепер, мабуть, спізнилася. Грошей на таксі у мене немає, — красуня зашморгала носом.

— Ось, тримайте 5 доларів. Віддасте, коли зможете, — фотограф простягнув їй купюру і свою візитівку.

Блондинка передзвонила за рік. У неї знову не було грошей.

— Я можу взяти вас як модель, позуватимете оголеною, — запропонував.

22-річна Норма Джин Бейкер, яка скоро стане відома як Мерилін Монро, спершу відмовляється. Але за оренду квартири платити нічим, і вона дає згоду. За 2 год. зйомки молода актриса отримує $50 — близько $500 на сьогодні.

У цей час рекламіст журналу "Есквайр" 26-річний Г'ю Гефнер звільняється з роботи, бо йому відмовилися підвищити зарплату. І починає збирати гроші на заснування свого чоловічого журналу. Його з дитинства тягло до видавничої справи: в школі він налагодив випуск стінгазети, для якої малював комікси, в армії був карикатуристом. Гефнер позичає $7 тис. в інвесторів і $1 тис. у своєї матері. Разом на тепер — приблизно $69 тис. Спершу думає назвати журнал "Стаґ парті" — "Холостяцька вечірка". Його приятель навіть малює емблему — оленя у смокінгу. Але за місяць до виходу нового видання з'ясовується, що вже є журнал зі схожою назвою, і він заявляє про свої права на неї. Тоді Гефнер краде найменування в маленької компанії з продажу автомобілів — "Плейбой". Пізніше художник Артур Поль зображує для емблеми кролика Банні у смокінгу.

Макет номера Г'ю створював у крихітній кухні своєї квартири — приміщення для редакції у нього ще не було.

— Що ж поставити на першу сторінку? Потрібна якась родзинка, — говорив художнику. — Я тобі розказував, як у армії пришпилював над ліжком фото красунечок-кінозірок? Може, й ми знайдемо таку?

Він порадився з приятелями і придбав у компанії, що продавала календарі з гарними дівчатами, фото Мерилін Монро. Купив одне на обкладинку, інше — з оголеною на червоному оксамиті — на розворот. Та все одно не був певен, що журнал розійдеться, тому навіть числа на обкладинці не поставив.

Зібраних Г'ю Гефнером грошей вистачало тільки на те, щоб оплатити друк 70 тис. примірників. 1 грудня 1953 року вийшов перший номер "Плейбоя" по півдолара за штуку — трохи більше $4 на сьогодні. Тираж розкупили миттю. Він приніс славу і Гефнерові, й Мерилін. Вона буде його улюбленою моделлю. Журнал кілька разів друкуватиме її фото, а Г'ю купить собі місце на цвинтарі біля Монро, через багато років після того, як її не стане.

— Не хочу, щоб навіть смерть розлучила нас, — скаже.

Прибуток від першого номера покрив борги і витрати на друк другого. За 10 років наклад "Плейбоя" перевищував мільйон екземплярів.

У чому ж причина успіху? Видання Гефнера кардинально відрізнялося від тодішніх чоловічих журналів, що писали здебільшого про спортивні події, туризм, яхти та пікніки на пленері — свіжому повітрі.

— Чому завжди на пленері? — гнівався Гефнер. — А нам подобаються наші квартири. Нам до душі змішувати коктейлі, готувати вишукані наїдки, елегантно вдягатися, запрошувати до себе жінок і під тиху музику, з відповідним настроєм, розмовляти з ними про Пікассо, Ніцше, про джаз, секс.

1955 року Г'ю вирішив друкувати у своєму журналі фото не лише кінозірок, а й звичайних дівчат. Чоловіки шаленіли від думки, що такі кралі живуть не лише у Голлівуді — вони є й по сусідству. Щороку журнал приносив близько $6 млн тільки у роздрібному продажу. І редактор вирішує відкрити власний клуб. Перший заклад "Плейбой" з'явився в Чикаго в лютому 1960-го. За рік такі ж заснували в інших містах. Відвідувачів, які заплатили $25 за "ключ", чекали ресторан, бар, джаз і кабаре. Атмосферу закладів "Плейбой" створювали "дівчата Банні" — в купальниках із хутряними хвостиками ззаду та довгими вушками на голові. Цей образ швидко став секс-символом 1960-х.

На сторінках журналу з'являлися інтерв'ю, есе та інші тексти Володимира Набокова, Ґабріеля Гарсії Маркеса, Мартіна Лютера Кінґа, Фіделя Кастро, Ясіра Арафата, Джона Леннона і багатьох інших знакових постатей того часу.

— Я ніколи не вважав "Плейбой" журналом про секс, — говорить Г'ю. — Для мене він завжди був виданням про спосіб життя, а секс є лише однією з його складових. Його вважають чимось непристойним, хоча насправді секс є сполучною ланкою між чоловіком і жінкою, світ крутиться довкола нього. Це початок цивілізації, сім'ї та всього на світі. А справжні непристойності — війна, нетерпимість і вбивство одне одного — не мають жодного стосунку до сексу.

Із роками "Плейбой" перетворився на величезну корпорацію, яка, крім випуску журналу, облаштовувала курорти і ресторани. Має своє телебачення. Г'ю Гефнер давно облишив справи і передав їх донці Крісті. Він тільки вибирає дівчат для обкладинки.

— У корпорації "Плейбой" зараз не найкращі часи, але я думаю, вона не одна така, — розповідав у інтерв'ю п'ять років тому. — Є люди, для яких купити журнал "Плейбой" — розкіш, не кажучи про пропагований ним спосіб життя. Проте, щиро кажучи, я завжди був певен, що спосіб життя залежить не від грошей у твоїй кишені, а від ставлення до життя. Воно може бути святом незалежно від економічної ситуації, важлива тільки твоя точка зору на нього. Треба бути вдячним за те, що ти тут, а якщо ще й при здоров'ї, то вік — то лише цифра. Життя нам дане для того, аби прожити його красиво. Що я й роблю.

Одружився у 86 років

Засновник журналу "Плейбой" Г'ю Гефнер розповідав, що переспав із понад тисячею жінок. Але жодну зі своїх трьох дружин не зраджував.

— У шлюбі я був вірний. Та відривався на повну після того, як розлучався.

Уперше він побрався 23-річним 1949-го. З Мілґред Вільямс — "звичайною американкою", як тепер пишуть у його біографіях, — прожив 10 років. Після цього Гефнер 30 років холостякує. 1989 року одружується з моделлю Кімберді Конрад, шлюб із якою триває до 1999-го. Від обох дружин має четверо дітей.

На початку 2000-х живе у своєму маєтку із сімома жінками віком від 18 до 28 років. Рік тому 86-річний Г'ю одружується з 26-річною моделлю Крістал Гарріс. Говорять, що з великого кохання. Після смерті Гефнера вона не отримає нічого. $43 млн статку розділять між його дітьми, університетом Південної Каліфорнії та благодійними організаціями.

Зараз ви читаєте новину «"Я ніколи не вважав "Плейбой" журналом про секс"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 446
Голосування Як оцінюєте судову систему після вироку Стерненку?
  • Судової системи в Україні не існує. Є телефонне право президента
  • Вбивця і викрадач людей Степаненко отримав те, що заслужив
  • Українська судова система – це Портнов
  • Хто такий Стерненко?
  • Мені байдуже. Я виїхав з країни, або планую це зробити
Переглянути